Центральна бібліотека Бірмінгема — одна з найвідоміших споруд в історії міста, яка пройшла шлях від вікторіанської бібліотечної установи до монументального символу бруталізму. Відкрита у 1974 році, будівля архітектора Джона Мадіна стала важливим культурним та освітнім центром і свого часу вважалася найбільшою муніципальною бібліотекою Європи. Попри архітектурне визнання та суперечки навколо її вигляду, споруду знесли у 2015 році, залишивши помітний слід в історії міської архітектури. У цій статті на birmingham1.one розповідаємо про історію Центральної бібліотеки Бірмінгема, її вікторіанські джерела, унікальні архітектурні рішення Джона Мадіна, причини знесення та роль публічних бібліотек у розвитку освіти, грамотності й культурного життя громади.
Історія Центральної бібліотеки Бірмінгема: від вікторіанської епохи до бруталізму
Центральна бібліотека Бірмінгема — це історія кількох будівель, кожна з яких відображала уявлення свого часу про роль знань, архітектури та міського простору. Задовго до появи знаменитого бетонного комплексу бібліотека вже пережила масштабну пожежу, відбудову та кілька десятиліть дискусій про те, якою має бути головна книгозбірня міста.
Перший важливий крок до створення муніципальної бібліотеки зробили у 1860 році. Після підтримки ідеї громадськістю місто придбало ділянку в Бірмінгемського та Мідлендського інституту. Вона розташовувалася на південь від Едмунд-стріт і на захід від міської Ратуші. Саме тут почалася історія першої Центральної бібліотеки.
Однак її існування виявилося недовгим. У 1879 році будівлю знищила велика пожежа. Для міста це означало втрату важливого культурного закладу, але бібліотечна історія на цьому не завершилася. Вже 1 червня 1882 року відкрили нову будівлю, спроєктовану архітектором Дж. Чемберленом у стилі ломбардського ренесансу. Однією з її визначних особливостей став високий читальний зал. На будівництво витратили 54 975 фунтів стерлінгів — значну суму для того часу.
Наприкінці XIX та в першій половині XX століття Бірмінгем швидко розвивався, а бібліотечні фонди збільшувалися. Місця для книжок і читачів поступово бракувало. У 1938 році міська рада вже говорила про гостру потребу в новій бібліотеці, однак початок Другої світової війни змусив відкласти плани.
До питання повернулися в 1960-х роках, коли Бірмінгем перебудовував транспортну інфраструктуру та розвивав проєкт Внутрішньої кільцевої дороги. Місту потрібен був новий бібліотечний комплекс, здатний відповідати масштабам сучасного урбаністичного центру. Для нього обрали іншу ділянку — територію, яку раніше займали Науковий коледж Мейсона та Ліберальний клуб.
Архітектура Джона Мадіна: перевернутий зикурат та шедевр британського бруталізму
У січні 1974 року Центральна бібліотека Бірмінгема офіційно відкрила свої двері. Будівля, розроблена місцевим архітектором Джоном Мадіном, стала найвідомішою бруталістською спорудою міста.
Бібліотека була яскравим прикладом архітектури модернізму та бруталізму. Цей стиль характеризується аналітичним підходом до функціональності, суворим раціональним використанням матеріалів та відмовою від зайвих орнаментів.
Центральна бібліотека мала монументальний масштаб та сміливу геометрію. Головною візуальною особливістю стала скульптурна форма перевернутого зикурата. Будівля вирізнялася необробленими бетонними поверхнями, масивними формами та невеликими вікнами у співвідношенні до інших частин фасаду.
Початковий проєкт Джона Мадіна був надзвичайно амбітним: бібліотека мала стати ключовою частиною великого громадського центру на новій Внутрішній кільцевій дорозі. Однак через економічні труднощі значні частини генерального плану так і не були реалізовані. Крім того, задля економії коштів міська влада ухвалила рішення знизити якість будівельних матеріалів.
Попри ці компроміси, будівля здобула архітектурне визнання як ікона британського бруталізму. Організація English Heritage двічі подавала заявки на те, щоб надати споруді статус пам’ятки архітектури. Однак через жорстку опозицію з боку міської ради Бірмінгема ці спроби зазнали невдачі.
Шекспірівська меморіальна кімната: втрачений скарб вікторіанського Бірмінгема
Окремої уваги заслуговує історія Шекспірівської меморіальної кімнати, яка стала жертвою мінливих архітектурних трендів. У 1863 році бірмінгемський «Шекспірівський клуб» розробив плани створення унікальної колекції, яка мала стати художнім пам’ятником безсмертному поету.
Архітектор Джон Генрі Чемберлен спроєктував кімнату як витвір мистецтва — з масивними дубовими конструкціями, квітковою плиткою, вітражами та різьбленою гіпсовою стелею.
Відкрита у 1878 році, кімната швидко стала улюбленим місцем для шанувальників творчості Шекспіра. Вона навіть пережила руйнівну пожежу 1879 року і була відновлена в ще більших масштабах. Колекція мала на меті зібрати кожне видання та переклад творів Шекспіра, а також усі книги, пов’язані з його життям.
Проте у 1960-х роках, коли почалася підготовка до будівництва бетонної споруди Мадіна, з’явилася новина: класична вікторіанська Шекспірівська кімната не вписується у стиль нової бруталістської будівлі.
Бірмінгемське вікторіанське товариство виступало проти її руйнування, наголошуючи, що майбутні покоління захочуть бачити нагадування про місто, яке століття тому було лідером у муніципальних ініціативах.
Місцеві ЗМІ підігрівали ситуацію: у 1971 році газета Birmingham Post опублікувала статтю із заголовком «Комусь потрібні 6 гвинтових сходів?», пропонуючи забрати елементи вікторіанського інтер’єру тим, хто може забезпечити їм «гарний дім». Ходили чутки, що матеріали можуть продати до Америки або перемістити до Бірмінгемського університету. Після відкриття бібліотеки Мадіна у 1974 році використання величної кімнати було остаточно припинено, а саму колекцію перепрофілювали, зробивши її частиною ширшого та доступнішого для громади формату.
Роль бібліотеки для містян: освітня інфраструктура та фонди Бірмінгема
Бібліотеки в Бірмінгемі виконують набагато важливішу місію, ніж просто видача книг. Вони є критично важливою інфраструктурою для підтримки грамотності населення. Статистика свідчить, що 50% районів Бірмінгема входять до 10% територій Англії з найбільшою потребою в підвищенні рівня грамотності.
Сучасні бібліотечні сервіси міста охоплюють широкий спектр послуг для мешканців:
- Надання безоплатного доступу до книг, читацьких клубів та матеріалів у доступних форматах.
- Забезпечення цифрового доступу (Wi-Fi та комп’ютери), що є життєво необхідним для тих, хто не має інтернету вдома або потребує підтримки в розвитку цифрових навичок.
- Надання допомоги з пошуком інформації щодо кар’єри, особистих фінансів, здоров’я та соціальних виплат.
- Створення культурного досвіду, який сприяє особистісному розвитку та покращенню самопочуття.
- Підтримка програм навчання впродовж усього життя — від розповідання казок малюкам до програм грамотності для дорослих.
Окрім цього, важливу дослідницьку функцію виконує «Бірмінгемська колекція». Вона містить матеріали, що відображають демографічні, економічні, історичні та соціальні фактори розвитку міста. Ця колекція розрахована на найрізноманітніших користувачів: від новачків у краєзнавстві до досвідчених науковців, студентів та працівників міської ради.
Сучасна Бібліотека Бірмінгема також зберігає шість визначних колекцій Ради мистецтв Англії, серед яких Архів Бірмінгемської міської ради, Архіви Сохо та знаменита Шекспірівська колекція.
Боротьба за збереження та знесення будівлі: кінець епохи
Попри велике значення для містян, над Центральною бібліотекою нависла загроза зникнення. Головною причиною стало прагнення міської влади оновити центр Бірмінгема та залучити великий бізнес. Ділянка на площі Paradise Circus була критично важливою для реалізації цих планів.
За словами дослідників, міська рада сподівалася отримати значний прибуток від продажу своїх прав на цю землю приватним забудовникам. Водночас з’явилися плани будівництва нової бібліотеки на іншій стороні міста.
Це викликало хвилю протестів серед громадськості та захисників архітектурної спадщини:
- Група Friends of Central Library презентувала альтернативний план, який дозволяв зберегти бібліотеку в центрі нового комплексу Paradise Circus.
- Активісти доводили, що знесення величезної споруди лише через 40 років після її будівництва повністю суперечить принципам сталого розвитку. Вони також публікували листи в місцевій пресі із закликами накласти мораторій на знесення будівлі.
- Організація Historic England неодноразово намагалася захистити споруду, але уряд ігнорував ці спроби.
Однак міська рада Бірмінгема, Бірмінгемське громадянське суспільство та компанія-забудовник Argent виступили різко проти збереження бібліотеки Мадіна. Зрештою, битва за збереження будівлі була програна.
Центральна бібліотека остаточно закрилася 29 червня 2013 року. Наприкінці 2015 року, майже перед самим Різдвом, будівельна техніка розпочала руйнувати знаменитий бетонний зикурат. Знесення будівлі у 2016 році зробило її однією з втрачених архітектурних пам’яток сучасної Британії.
Історія Центральної бібліотеки Бірмінгема — це розповідь про архітектурні амбіції, культурні трансформації та боротьбу суспільства за збереження свого історичного спадку. Будівля Джона Мадіна була не просто масивним бетонним зикуратом. Вона була потужним освітнім двигуном для мільйонів містян, надаючи критично важливий доступ до знань, технологій та культурних архівів. Хоча бруталістський гігант був принесений у жертву комерційній розбудові центру міста, пам’ять про Центральну бібліотеку залишається важливою частиною ідентичності Бірмінгема. Місію просвітництва продовжує нова Бібліотека Бірмінгема, зберігаючи найцінніші колекції та підтримуючи рівень грамотності нових поколінь.