Рання авіація в Бірмінгемі розпочалася із заснування Бірмінгемського аероклубу в 1909 році. У 1911 організація переїхала на поле на фермі Біллеслі, неподалік від міста. Одним із перших членів Бірмінгемського аероклубу був такий собі Едвін Проссер, який проживав на вулиці Сент-Агнес у Мозлі, південному передмісті Бірмінгема.
Юнак був не лише одним із перших членів, він також одним із перших отримав ліцензію пілота в 1913 році. Йому тоді було 17 років. Відтак Едвін був на передовій авіаційної історії Бірмінгема та брав участь у льотних показових виставках на аеродромі. Але більш докладно про те, як зароджувалась місцева авіація, як на неї вплинули дві світові війни XX століття, читайте за посиланням: birmingham1.one.
Початки авіації в Бірмінгемі
До слова, регулярне використання цього аеродрому розпочалося з базування там льотної школи Мідленд у 1915 році, а в 1916 його було визначено як посадковий майданчик для оборони внутрішньої території 38-ї ескадрильї, проте військові його ніколи не використовували. Усе це відбувалося вже після початку Першої світової війни.
Натомість історія авіації в Бірмінгемі починається раніше, а саме на самому початку XX століття, в епоху, коли польоти ще були експериментами та проявом індивідуальної сміливості. Серед місцевих авіаторів-першопроходців ще був відомий такий собі Альфред П. Максфілд, інженер і винахідник-аматор. Він захоплювався новими авіаційними технологіями.
У тому-таки 1909 році Максфілд сконструював власний літальний апарат і здійснив один із перших випробувальних польотів на моторному літаку в районі Бірмінгема, на території Касл-Бромвіч. Хоча ці спроби були скромними за масштабом і тривалістю, саме вони символічно ознаменували вступ міста в еру авіації.
Максфілд не був великим промисловцем, але він уособлював те покоління першопрохідців, які по всій Європі експериментували з простими матеріалами, легкими двигунами та саморобними конструкціями. Його робота сприяла пробудженню інтересу до авіації в місцевої публіки та яскраво демонструвала, що Бірмінгем, який уже був відомий своїм промисловим генієм, так само міг створити щось, що пов’язано з авіаційними технологіями.
Відтак уже незабаром Бірмінгем привернув увагу знаних в Англії мандрівних пілотів. У 1911 році Бентфілд С. Хакс, британський авіатор, відомий своїми демонстраційними польотами, прилетів у великий промисловий центр на своєму моноплані «Блеріо». Хакс був однією з популярних постатей у зароджуваній авіації Великої Британії, що, виходячи з його біографії, не виглядало надто дивним.
Адже він був колишнім офіцером, який став пілотом. При цьому Хакс подорожував країною, щоби продемонструвати широкій публіці можливості моторного польоту. Його візити до Бірмінгема сприяли посиленню місцевого ентузіазму щодо авіації.
Перший аеродром
З огляду на цей висхідний інтерес, швидко стало очевидним, що місту необхідна відповідна інфраструктура. Так, у роки, що передували Першій світовій війні, з’явився аеродром Касл-Бромвіч. Спочатку задуманий як цивільний аеродром, він незабаром став стратегічним об’єктом.
Розташований на північний схід від центру міста, Касл-Бромвіч мав великі рівні простори, ідеальні для зльоту та посадки перших літаків. Спочатку аеродром використовувався для демонстраційних польотів та тренувань, а потім був кардинально перетворений, дарма що подією, яка цьому посприяла стала Перша світова війна.
Початок Першої світової війни в 1914 році кардинально змінив роль авіації в Бірмінгемі. З аматорського захоплення ентузіастів місцева авіація стала, що називається, до бою. Аеродром Касл-Бромвіч був реквізований армією і включений до складу британських військових сил. Він став центром підготовки пілотів, а також важливим логістичним пунктом для Королівського льотного корпусу, після його створення в 1918 році — для Королівських повітряних сил.
До того ж війна значно прискорила розвиток авіаційних технологій. У Бірмінгемі та всьому регіоні Мідленд майстерні та заводи почали виготовляти деталі літаків, двигуни та інші різні механічні компоненти. Цей період заклав основи справжньої місцевої авіаційної культури, поєднуючи промислове ноу-хау та підготовку спеціалізованого персоналу.
Саме в цей час у Бірмінгемі з’явилося кілька відомих авіаторів, серед яких Егберт «Берті» Кедбери, винищувач із відомої промислової родини міста, який відзначився своїми успішними діями проти німецьких дирижаблів.
Авіаційний завод Castle Bromwich
Проте справжньою вершиною авіаційної слави Бірмінгема стала наступна, Друга світова війна. Поруч з аеродромом було побудовано авіаційний завод Castle Bromwich, один із найбільших авіаційних заводів Великої Британії. Його основним завданням було виробництво Supermarine Spitfire, знаменитого винищувача Королівських повітряних сил.
Тисячі робітників, і мова йде як про чоловіків, так і про жінок, працювали там день і ніч. Значна частина всіх літаків Spitfire, що коли-небудь були побудовані, вийшла саме із цього заводу, що зробило Бірмінгем важливою опорою британської оборони, особливо під час битви за Англію і так званої, горезвісної операції «Бліц».
Через своє стратегічне значення промисловий комплекс став мішенню німецьких бомбардувань. Хоча пошкодження іноді порушували виробництво, завод продовжував працювати, часто в складних умовах. Ця промислова стійкість і нині залишається центральним елементом місцевої пам’яті про війну.
Після складання літаки випробовували безпосередньо на сусідніх злітних смугах, що тісно пов’язувало виробництво та експлуатацію літаків. Ця синергія між промисловістю та оперативною авіацією чудово ілюструє внесок Бірмінгема у військові зусилля союзників.
Післявоєнна та сучасна авіація
Після 1945 року авіація Бірмінгема поступово переорієнтувалася з військового на цивільне використання. Аеропорт Елмдон, який був відкритий незадовго до війни, став головним авіаційним вузлом регіону й пізніше був перейменований в аеропорт Бірмінгема.
Протягом десятиліть він перетворився на сучасний міжнародний аеропорт, що обслуговує десятки напрямків у Європі та за її межами. Нині аеропорт Бірмінгема відіграє ключову роль в економіці Мідленда, сприяючи, у першу чергу, розвитку туризму, торгівлі та міжнародного обміну.
Водночас авіаційна спадщина міста зберігається в музеях, на меморіальних дошках та в освітніх ініціативах, нагадуючи про шлях, пройдений від перших невпевнених спроб Альфреда П. Максфілда та Едвіна Проссера до найсучасніших пасажирських літаків.
Відтак можна сказати, що історія авіації в Бірмінгемі — це історія надзвичайної еволюції: від перших спроб сміливців-експериментаторів, на кшталт Максфілда, до демонстрацій Бентфілда С. Хакса, від аеродрому Касл-Бромвіч до конвеєрних ліній Spitfire, одного з кращих літаків Другої світової, і до сучасного аеропорту Бірмінгема.
Вона відображає здатність міста адаптуватися до технологічних та історичних змін, використовуючи свій промисловий досвід та потенціал на благо авіації. Бірмінгем не був лише спостерігачем розквіту британської авіації — він був одним із її рушіїв.
Джерела:
- https://birminghamcivicsociety.org.uk/blue-plaque-spitfire-factory/
- https://www.birminghamhistory.net/category/castle-bromwich-airfield/
- https://www.solihull.gov.uk/about-solihull/castle-bromwich-history
- https://www.birmingham.gov.uk/info/50170/local_history/1646/castle_vale_local_history/4
- https://heritagecalling.com/2021/03/04/from-prototype-to-defender-of-the-skies-the-story-of-the-spitfire/