Джон Толкін – філолог, лінгвіст, один з найвідоміших письменників XX століття, творець унікального світу Середзем’я (Shire), який населяють гобіти, ельфи, гноми, орки, маги та інші міфічні істоти. Його художні твори перекладені десятками мов, стали бестселерами й класикою літературного жанру фентезі. Своє дитинство та юність він провів у Бірмінгемі, а чудові пейзажі й архітектурні пам’ятки міста надихнули на створення неповторних образів. Далі на birmingham1.one.
Дитинство та початкова освіта
Народився Джон Рональд Руел Толкін в одному з округів Південної Африки у 1892 році. Його батьки Артур та Мейбл переїхали туди у пошуках нового перспективного місця, для розвитку банківської кар’єри, оскільки татусь присвятив свою діяльність фінансовим справам. Імена Джон та Руел були надані для вшанування дідусів, а близькі та друзі зазвичай називали його Рональдом. У 1894 році у хлопчика з’явився молодший брат Гіларі. Південноафриканський клімат не був сприятливим для здоров’я дітей, до того ж Мейбл дуже довго не бачила своїх родичів й у 1895 році вирішила їх навістити. На жаль, поки мати з дітьми були у від’їзді, батько в Африці не пережив приступ ревматичної гарячки й Мейбл була вимушена брати залишились у Великобританії. Коштів у вдови було не багато, тому вона поселилась у передмісті Бірмінгема під назвою Sarehole. У другій половині XX століття район Sarehole увійшов до складу міста.
У 1900 році мати Рональда у розпачі шукала духовну опору й навернулась до католицької віри, через що родичі протестанти відмовились допомагати їй фінансово. Мейбл цілком присвятила своє життя вихованню дітей, яких особисто навчила читати, писати, малювати, бути джентльменами та дотримуватися побожного життя. У п’ять років маленький Толкін сильно захоплюється книгами, однією з найулюбленіших була “Аліса у Країні чудес”. Проте більшу частину часу діти проводили на природі серед мальовничих пейзажів. Попри втрату батька, про дитинство у Рональда залишились лише найкращі спогади.
У 8 років хлопчик був прийнятий до престижної Школи імені Короля Едуарда (King Edward’s School) у Бірмінгемі, де дуже добре навчався й отримав стипендію. Найбільше Рональд любив вивчати мови, серед яких давньоанглійська, англосаксонська, французька, німецька, фінська, готська, валлійська та інші. Паралельно він відвідував католицький навчальний заклад – школу св. Філіпа Граматика (St. Philip’s Grammar School), де вивчав давні мови: іврит, давньогрецьку, латину та дисципліни теологічної тематики. Вже у шкільному віці Толкін почав вигадувати власні мови. Одна з них складалась з назв птахів та звірів, коренями яких слугували “варварські слова”, інша з викривлених слів латини, французької та англійської. Таке дивне й суто дитяче захоплення вплинуло на його становлення як лінгвіста та філолога. Впродовж життя Рональд вивчив 14 іноземних мов, а вигадав 19 “ельфійських та гномських”.
Юність, любов та війна
У 1904 році мати Рональда й Гіларі захворіла й брати залишилися повними сиротами. Їхнім опікуном за заповітом Мейбл став отець Френсіс Морган, священник Бірмінгемської Ораторії (The Birmingham Oratory). Хлопців відправили жити в Еджбастон, інший район Бірмінгема, де знаходився притулок для дітей-сиріт. У пансіонаті, у підлітковому віці Толкін зустрів кохання свого життя, осиротілу Едіт Мері Бретт. Однак їхні відношення вплинули на навчання й Джон не зміг потрапити до Оксфордського університету. Едіт була трохи старша за Джона, тому звинувачення впали на неї, начебто дівчина відривала парубка від підготовки до іспитів. Отець Морган суворо заборонив їм зустрічатися, доки Рональд не виповниться повноліття. Через рік Толкіна прийняли в університет, а у день свого 21-річчя, він відновив стосунки з коханою й пара офіційно заручилась у 1913 році.
На жаль, щасливі відносини знову довелося перервати, через початок Першої світової війни. У 1914 році Джон Рональд Толкін вступив до лав збройних сил й відправився воювати.
Всі жахливі події, свідком яких він був та втрата близьких товаришів викликали травматичні переживання, які вплинули на його творчість, особливо на зображення темних сторін у Середзем’ї. На фронті, через незадовільний санітарний стан й погані умови для дотримання гігієни вирували хвороби. Рональд часто хворів на окопну лихоманку й був звільнений від участі у бойових діях у 1916 році. Він повернувся до Бірмінгема, де його чекала наречена й одружився. Варто відзначити, щоб пройти священний обряд таїнства шлюбу, Едіт Мері навернулась у католицьку віру. Толкін продовжив свою службу в тилу, де працював у штабі.
Мовознавча та письменницька діяльність
Після закінчення війни Рональд з дружиною переїхали до міста Лідс, оскільки викладачі місцевого університету запросили Толкіна взяти участь у створенні нового словника англійської мови, який у 1928 році отримав назву “Оксфордський словник англійської мови” (Oxford English Dictionary). Крім того, Толкін став співавтором нової редакції тексту про пригоди племінника короля Артура “Сер Ґавейн і Зелений Лицар” (Sir Gawain and the Green Knight). У 1924 році Рональд здобув ступінь професора, а у 1925 році його запросили викладати в Оксфордський університет, де він написав свій перший казковий роман “Гобіт, або Туди й звідти”. Книга була опублікована у 1937 році й стала бестселером. Через шалений успіх видавництво запропонувало контракт на продовження історії. У 1954-1955-х роках постала трилогія “Володар перснів”. Для письменницької діяльності Толкін використовував усі набуті знання, серед яких стародавні європейські міфи, фольклор та давні іноземні мови. Загалом Джон Рональд Толкін написав понад 50 поетичних творів, 12 художніх та майже 100 наукових робіт.
Місця у Бірмінгемі, які надихнули на зображення легендаріума
Джон разом з братом любили проводити час на природі, зокрема біля старого млина Sarehole Mill, який знаходився поблизу їхнього помешкання. Особливо хлопцям було цікаво дізнатися як він працює й вони намагалися пробратися у середину. Там на них чекав син мірошника, який слідкував, щоб цього не трапилось. Оскільки він був високого зросту й міцної статури, а одяг завжди засипаний мукою, хлопчики дали йому прізвисько “Білий орк”. У XXI столітті водяний млин у Sarehole отримав статус дієвого музею, в ньому розташована постійна виставка “Signposts to Middle Earth”, яка розповідає різні історії з дитинства Толкіна.
Неподалік від млина розташоване Moseley Bog, болотиста місцевість, яка була улюбленим місцем пригод Рональда та Гіларі. Пагорби навколо млина Sarehole Mill та Moseley Bog слугували моделлю Середзем’я та “Старого Лісу”.
Під час Першої світової війни приміщення Бірмінгемського університету використовували для військового госпіталю. У 1916 році впродовж 6 місяців у ньому лікувався Толкін. На території кампусу розташована найвідоміша пам’ятка навчального закладу – часова вежа. Вважається, що саме ярко підсвічений ввечері циферблат годинника надихнув Рональда на створення образу Ока Саурона.
У Еджбастоні, де знаходився пансіонат для сиріт, існують ще дві башти Perrott’s Folly та Gothic Towell, які Толкін описав як Мінас-Моргул та Мінас-Тіріт Гондору у “Двох вежах”.
Опис Мордору, батьківщини Саурона обумовлений станом району Black Country, що у регіоні Бірмінгема. Від часу промислової революції у ньому розташовані вугільні шахти, сталеварні заводи та інші промислові об’єкти, через що повітря на початку XX століття було настільки забруднене смогом та пилом, що людям було важко дихати.
З творчістю Толкіна у Бірмінгемі пов’язаний заповідник з широкими луками, величними лісами та різноманітним тваринним світом, який у 2005 році назвали “Shire Country Park”.
Джон Рональд Руел Толкін залишив літературний спадок у якому поєднались мудрість, витонченість мови та багатошаровість персонажів. Його твори не просто розважають читача, але переносять у світ де найтемніші страхи взаємодіють з істинними цінностями, а магія здатна зберегти віру в чудеса.
