Волтер Ленглі – один з найкращих живописців-акварелістів Великобританії, засновник “художньої колонії” у Ньюлині, мистецтво якого відображало звичайні будні невеликого рибацького містечка. За допомогою реалістичного стилю йому вдалось передати дійсність у її типових рисах й на десятиліття зберегти інтерес до важкого життя та побуту простих незнаних людей, їхніх надій і розчарувань. Далі на birmingham1.one.
Становлення художника
Волтер Ленглі народився у Бірмінгемі у 1852 році в бідній родині кравця. У 5 років його віддали у місіонерську школу Hurst Street Unitarian Mission School, де навчалось майже 500 дітей у двох великих кімнатах. Вже з дитинства він виявив хист до малювання, на що звернув увагу директор школи W. Wade й запропонував батькам віддати хлопчика у художню школу. Матері Волтера довелося додатково працювати пралею, щоб оплачувати навчання сина у вечірніх класах Бірмінгемської школи дизайну. Волтер старанно вчився й щороку отримував відзнаки. У 1865 році він починає займатися літографією, особливим графічним тиражованим мистецтвом. У ХІХ-XX столітті, попри те, що створення відбитків дещо механізоване, літографією не нехтували відомі художники, серед яких Франсіско де Гоя, Альфонс Муха, Ілля Рєпін та інші. Такий вид творчості дозволяв трохи заробляти.
У 1873 році Волтер отримав стипендію на 2-річне навчання дизайну у Kensington School. Для нього це був один з найщасливіших періодів у житті, оскільки навчальний процес передбачав відвідування музеїв, художніх галерей та театрів. Волтер продовжував малювати й вперше представив три свої роботи у Королівському Бірмінгемському товаристві художників, які отримали позитивні оцінки критиків.
Творчість, доходи і визнання
У 1875 році Волтер Ленглі приєднався до бізнесу свого вчителя з літографії, одружився, багато працював, а вечорами продовжував відвідувати художні класи та малювати. У 1879 році він закінчив навчання й став професійним художником. Волтер разом з друзями заснував Бірмінгемський художній гурток, метою якого було створити роботи в іншому жанрі, оскільки на виставках панували однотипні картини класичних стилів. У перший рік своєї професійної діяльності Ленглі вдалося продати 66 робіт за 280 фунтів, а у 1881 році за 102 твори він отримав 723 фунти, що ствердило його як художника, а не літографа.
У 1880 році Ленглі шукав красиві пейзажі на півдні Великобританії й натрапив на невелике містечко Ньюлин. Він був у захваті від можливостей для малювання. Через рік Волтер знову приїхав до Ньюлина, оскільки інші британські курорти, багаті сонячним світлом та морськими краєвидами його не надихали. У 1882 році Ленглі отримав вигідну пропозицію від фотографа й дилера Траппа, який зробив йому замовлення на 43 роботи з помірними комісійними та виділив 500 фунтів річних на утримання родини. Волтер з дружиною і дітьми переїхав працювати до рибальського села. Він не мав гадки, що стане засновником “художньої колонії”, а його картини надихнуть інших митців.
Ленглі як ніхто розумів бідне становище рибальської громади, оскільки виріс у малозабезпеченій родині. Соціальна свідомість та відчуття гендерної нерівності спонукали живописця відобразити пригнічений стан простих людей, які живуть у мальовничій місцевості.
Його біограф та онук Роджер Ленглі схарактеризував роботи Волтера, написані у Ньюлині “соціальним реалізмом”. Майже всі картини написані аквареллю, таким чином було підкреслено мізерність зображеного, оскільки акварелі фарби коштували значно дешевше від олійних. Кілька картин Ленглі надіслав до Лондонської галереї Дадлі, на які одразу звернули увагу. У 1884 році він продав свою картину “Among the missing” за 420 фунтів і його твори почали набували значущості у світі мистецтва. У 1885 році Ленглі отримує замовлення від флорентійського музею на автопортрет, для колекції портретів відомих художників. Така подія свідчила про міжнародне визнання.
Ньюлинська школа
У 1883 році громада художників у Ньюлині налічувала 9 осіб, серед яких були друзі Волтера, як однодумці, так і “конкуренти”, які малювали олією. Околиці рибацького містечка приваблювали їх великою кількістю світла, морським берегом, дешевим проживанням та чудовими краєвидами. З часом туди стали приїжджати митці з різних країн. Впродовж 1880-1890-х роках у Ньюлині та селищах поблизу проживало понад 100 живописців. У 1887 році у містечку відкрили художню галерею, де майстри могли представити свої твори для продажу та обговорення. Слава рибацького селища зростала, що сприяло покращенню економічного стану місцевих мешканців.
У 1899 році подружжя художників Елізабет та Стенхоуп Форбс офіційно заснували “Ньюлинську школу живопису”, послідовники якої зображували побут місцевих рибаків, трагедії, викликані морським промислом, портрети тощо. Чимало представників даної художньої школи, серед яких Френк Бремлі, Лаура Найт, Гарольд Харві та багато інших здобули світову славу.
Волтер Ленглі порушив монополію академізму запропонувавши робітничу тематику. Він залишився неперевершений у здатності вловити й передати людський образ у рибацькому середовищі.
