Роуленд Гілл, талановитий вчитель й справжній інноватор в галузі освіти, відзначився не лише своєю педагогічною діяльністю, але й значним внеском у суспільний розвиток. Він повністю змінив поштову систему, у тому числі вперше запровадив використання поштових марок. Далі на birmingham1.one.
Формування викладача
Роуленд Гілл народився у 1795 році у невеликому містечку у графстві Вустершир. Його батько Томас Райт Гілл походив з родини дрібних торговців. Під час свого навчання у Бірмінгемі молодий Томас потрапив під вплив Джозефа Прістлі – священника, педагога, науковця, громадського діяча та члена “Місячного Товариства”. Батько товаришував з Прістлі й маленький Роуленд формував свій світогляд слухаючи проповіді та розповіді про нові філософські й політичні течії. У 1803 році після багатьох невдалих спроб створити власний бізнес, Томас Гілл заснував освітній заклад Hill Top. Він намагався ввести у систему освіти позитивні зміни.
У дитинстві Роуленд був слухняним й розумним хлопчиком, який захоплювався мистецтвом й проявив здібності у малюванні, одного разу навіть виграв національну премію за пейзаж. У 1807 році у віці 12 років Роуленд почав свою педагогічну діяльність у школі, де його батько був директором. Він викладав англійську мову, а пізніше астрономію. Щоб допомогти утримувати родину, юнак ремонтував наукові прилади, а у 15 років Роуленд пішов працювати в Assay Office, де ставив проби на ювелірні вироби. Однак найбільше його цікавило викладання та система освіти в цілому.
Власна навчальна установа
У 1818 році сім’я Роуленда переселилась в Еджбастон, передмістя Бірмінгема, де жили представники середнього класу. У 1819 році батько допоміг синові заснувати нову школу Hazelwood. Роуленд особисто спроєктував усі елементи навчальний закладу, від особливостей освітнього процесу до інфраструктури. Установа випереджала інші своїм модернізованим устроєм та інноваційним методом викладання. У школі була наукова лабораторія, басейн, сцена для виступів та постанов, бібліотека, музей, реміснича майстерня, газове освітлення й центральне опалення. Уроки проводили у дружній атмосфері та заохочували учнів брати участь у дискусіях. Hazelwood швидко стала популярною у Бірмінгемі й батьки намагались віддати дітей навчатися саме в цей заклад.
Освітня реформа
Роуленд успішно впровадив нові підходи у навчальний процес й вважав, що всі державні школи у Великобританії повинні скористатися його досвідом. У 1822 році він написав роботу “Public Education”, де висловив власні міркування та практичні результати. Серед основних тез можна виділити: природничі науки повинні стати обов’язковими предметами у навчальному процесі; скасування тілесних покарань; один день на тиждень присвятити спортивним заняттям; ввести учнівське самоврядування. В основі шкільної програми повинні переважати ідеї просвітництва, тобто раціоналізм та вільнодумство, а теологічні дисципліни варто усунути, оскільки люди сповідували відмінні релігії та були членами різних конфесій. У процесі навчання необхідно брати до уваги здібності учня. До моменту закінчення школи, випускник повинен опанувати достатньо знань, щоб продовжувати самоосвіту й стати “корисним для суспільства та бути щасливим”. У вихованні мають переважати доброта та моральність, а не залякування та дисципліна. Hazelwood дійсно слугувала винятковим прикладом для піднесення рівня знань у представників середнього класу.
Варто відзначити, що Роуленд став прихильником нової філософсько-етичної теорії Джеремі Бентама, згідно з якою моральна цінність поведінки або вчинку характеризуються його корисністю. Гілл намагався робити свої справи неодмінно корисними, для окремої особи, або суспільства.
Після публікації твору в якому були описані особливості навчання у школі Hazelwood заклад навістив соратник Робесп’єра Марк Жюльєн й написав про нього статтю у французькому часописі. Після її виходу, школа отримала міжнародну славу, а її учнями ставали хлопчики з різних країн. У 1827 році Hazelwood навістив сам Джеремі Бентам. Незвичний навчальний заклад сильно вразив філософа й він сприяв, щоб школа “переїхала” з околиць Бірмінгема у Лондон. Талановитий викладач усвідомлював, що у сфері освіти він не зробить вже нічого кращого. Педагогічна діяльність перестала його задовольняти й Роуленд почав шукати іншу професію, хоча одразу викладати переставав.
Реформа поштової системи
Одного разу Роуленд став свідком зворушливої сцени. Листоноша приніс дівчині листа. Вона оглянула конверт, але відмовилась його прийняти, оскільки вартість за поштові послуги були для неї занадто великими. Роуленд хотів втрутитися, проте дівчині це не сподобалось. Гілл був наполегливим й вирішив дізнатися чому ж той, хто надіслав листа не сплатив за нього при відправленні, хоча знав, що дівчина не зможе його прочитати. Виявилось, що лист був від коханого, а молоді люди винайшли хитрість для передачі інформації. За допомогою спеціальних знаків на конверті, парубок дав знати, що з ним все гаразд і він любить свою наречену.
Роуленда сильно вразила ця подія і він захотів розв’язати проблему на високому рівні. Коли Гілл почав цікавитися роботою поштової служби, він дізнався, що вся система була погано керованою, марнотратною, листи та посилки доставлялися за довгий проміжок часу, а більшість людей не мали коштів сплачувати вартість послуги. Роуленд почав читати й аналізувати книги та документи присвячені поштовій справі. У результаті у 1837 році він написав памфлет “Реформа пошти: її важливість і практичність”, в якому висловив свої міркування. Основні тези роботи: батьки бажають отримувати новини про своїх дітей й хочуть писати один одному, якщо знаходяться у розлуці; емігранти не бажають втрачати зв’язок з батьківщиною; бізнесмени повинні орієнтуватися де краще продавати свою продукцію; робітникам необхідно надати можливість знаходити кращу й більш оплачувану роботу. Щоб задовольнити потреби суспільства важливо провести реформу поштової служби на всіх рівнях. Твір був направлений міністру фінансів і його вирішили не публікувати, однак памфлет отримав розголос неофіційно.
Гілл представив свої пропозиції у Палаті Лордів, але його думки піддали сильній критиці, як такі, що неможливо виконати на практиці. Це не сподобалось банкірам та бізнесменам й вони сформували Торговий комітет для реалізації програми Гілла. Врешті, у 1839 році Роуленду доручили розпочати реформу. Основними її напрямками було запровадження єдиної поштової ставки незалежно від відстані, введення системи передоплати та скасування пільг на безплатне доставлення, якими зловживали. Спочатку єдиний тариф становив 4 пенси, через місяць він був знижений до 1 пенні. За перші чотири місяці з моменту нововведення, обсяги кореспонденції зросли у понад 100%. У 1840 році парламент схвалив пропозиції Гілла і йому запропонували роботу у поштовому департаменті. Кошти за пересилку сплачували як і раніше при відправленні, або при отриманні. Необхідно було ввести передоплату, тому були випущені ілюстровані листи вартістю 1-2 пенси, залежно від зображення. Люди купували такий папір, писали повідомлення, склади його й відправляли. Однак малюнки не сподобались споживачам. Гілл швидко від них відмовився й запропонував сплачувати за поштову марку, яку було легко наклеїти на аркуш паперу. У травні 1840 року в обіг випустили перші поштові марки з зображенням молодої королеви Вікторії на чорному фоні вартістю 1 пенні, які отримали назву “Чорний пенні”.
На темному кольорі було погано видно поштовий штамп, тому їм на зміну впровадили “Червоний пенні”. У 1843 році поштові марки стали використовувати у Швейцарії, у 1845 у США, а згодом у всьому світі. У 1856 році Роуленд Гілл запропонував розділити Лондон на різні райони, щоб прискорити процес сортування, так з’явилися поштові індекси. Потім їх ввели в інших містах та країнах.
Методи навчання Роуленда вважаються актуальними до сьогодні, а його зображення можна побачити на численних поштових марках різних країн світу.
За виняткові реформи для суспільства він був обраний Членом Лондонського королівського товариства й отримав від нього престижну відзнаку – Медаль Альберта. У Великобританії на честь Роуленда Гілла, встановлено три пам’ятники: у містечку, де він народився, у Лондоні та Бірмінгемі.
