На початку XX століття Великобританія була однією з провідних промислових держав у світі. Виробництво автомобілів почалося наприкінці ХІХ століття, однак моделі розроблялися у Німеччині та Франції. На початку XX століття, кресляр, інженер та неперевершений менеджер Герберт Остін вирішив створити суто британський вид транспорту вищого класу. Далі на birmingham1.one.
Навчання, робота та пристрасть до автомобілів
Герберт Остін народився у 1866 році у графстві Бакінгемшир. Його батько займався фермерством, а у 1870 році був призначений судовим приставом у Йоркширі. Після закінчення школи та комерційного коледжу юнак працював у дядька, де проявив архітектурні здібності. У 1883 році, Герберт переїхав до іншого родича в Австралію, де працював протягом кількох років у інженерній компанії, ливарному цеху та агентстві з виробництва газових двигунів. У 1887 році Герберт став менеджером на підприємстві, яке виготовляло деталі приладів для стрижки овець. Протягом наступних років він працював у різних інженерних компаніях, зокрема у Wolseley Company, яка розпочала виробництво деталей для велосипедів та верстатів.
Герберт Остін вже з молодих років захоплювався автомобілями, особливо під час довгих подорожей по Австралії. Він розумів, що вкрай необхідний новий вид транспортного засобу з бензиновим двигуном. Впродовж кількох років він самотужки сконструював триколісний автомобіль з кермом керування й експериментував з дизайном. У 1901 році Герберт був відзначений нагородою 1000 Mile Great Britain Tria за розроблений чотириколісний автомобіль, який приводив у рух горизонтальний одноциліндровий двигун.
У 1901 році Wolseley Company відкрила представництво у Бірмінгемі, де почала роботу над випуском автомобілів й запросила Остіна на керівну посаду. Таким чином він повернувся у Великобританію. Протягом наступних чотирьох років автомашини компанії завоювали міжнародне визнання, а Герберт Остін, через відмінні погляди з керівництвом пішов у відставку, щоб створити власний бізнес.
Заснування та розвиток Austin Motor Company
Герберт Остін довго вибирав місце для свого підприємства, врешті знайшов у Longbridge, передмісті Бірмінгема, занедбану друкарню, яка мала потенціал для розширення. Таким чином, у 1905 році, за допомогою друзів, які надали фінансування, була заснована Austin Motor Company з уставним капіталом 20 тисяч фунтів. Ще до того, як угода була офіційно підписана, Герберт розпочав роботу й представив розробки своєї моделі на автосалоні. У 1906 році був випущений перший автомобіль “Endcliffe Phaeton”, вартість якого складала 650 фунтів.
За перший рік компанія виробила 120 машин на замовлення. Довелося шукати нових кваліфікованих майстрів й кількість працівників зросла до 400 осіб. Однією з причин такого швидкого виробництва називають високий професіоналізм Герберта Остіна, його різнобічну обдарованість, включаючи уміння вести процес виробництва від креслень до маркетингу.
У 1909 році була випущена більш потужна модель автомобіля “Swift”, а до 1913 року потужність двигунів у машинах зросла у 7 разів. У 1913 році Austin Motor Company почала виготовляти вантажівки. Випустивши майже 2000 одиниць, Герберт відмовився від їх виробництва й зосередився суто та автомобілях.
Воєнний період
Перед початком Першої світової війни компанія налічувала 2000 співробітників. Під час війни Austin Motor Company зменшила виробництво машин й перейшла на оборонну промисловість. Всі ресурси заводу були залучені для виготовлення боєприпасів. Замовлення поступали від держави, уставний капітал був збільшений вдвічі, а територія підприємства розширилась. У 1918 році співробітників налічувалось понад 20 тисяч, переважно жінок. Завод почав виготовлення літаків, для чого збудували власне невелике летовище. Загалом у воєнний період було випущено 2000 вантажівок, 500 бронеавтомобілів, 2000 винищувачів, понад 6 мільйонів снарядів, машини швидкої допомоги, генератори, прожектори тощо.
За воєнні заслуги перед державою Герберт Остін був посвячений у лицарі, нагороджений відзнакою Commander of the Order of Leopold Belgium. Були визнані і його інженерні здібності, він став членом Institute of Mechanical Engineers.
У 1917 році Герберта втратив на війні єдиного сина. Він вирішив поринути у роботу й паралельно з виробництвом автомобілів займатися політичною діяльністю. Остін був обраний членом парламенту й працював у ньому впродовж 6 років.
Занепад і розквіт Austin Motor Company
Після війни підприємство налічувало 20 тисяч співробітників, але державні замовлення припинились. Завод повернувся до виробництва автомобілів. Герберт перейняв досвід Генріха Форда й запровадив масове виробництво однієї моделі. Новою маркою став “Austin 20”, з об’ємом двигуна 3,6 літра. Однак впродовж 1920-1921-х років було продано лише 2700 машин і компанія опинилась у глибокій фінансовій кризі. Було прийняте рішення виготовити меншу модель “Austin 12” з об’ємом 1,6 літра, щоб транспорт став більш доступним для споживачів. Новий варіант за 550 фунтів став доволі популярним, її широко використовували таксисти у Лондоні.
Проте, дві моделі не принесли достатніх прибутків і Герберт Остін збирався закрити завод. Він вирішив віддатися долі й підкинув монету, на щастя все закінчилось добре. На згадку про визначну подію монета номіналом у пів крони була вмонтована в обшивку робочого стола Остіна. Для виживання компанії робітникам запропонували працювати місяць без оплати, щоб завод уникнув банкрутства, але потім отримати гарантовану роботу на все життя.
У 1922 році був представлений легендарний “Austin Seven“, з об’ємом менше одного літра, який відкрив еру нового класу малогабаритних автомобілів, що призвело до розширення виробництва й запровадження конвеєра. Впродовж наступних 16 років було виготовлено майже 300 тисяч одиниць “Austin Seven“, які відрізнялись технічними характеристиками та дизайном.
До того ж невеликий об’єм двигуна забезпечував втричі меншу суму податку у порівнянні з машинами інших виробників. Щорічно завод виготовляв 25 тисяч автомобілів й став великим інженерним центром з ливарним, кузовно-складальним, фарбувальним, монтажним та іншими цехами. Компанія розширила виробництво й почала виробляти комерційні моделі, трактори й легкі літаки “Austin Whippet”. У 1930-х роках чимало володарів автомобілів стали прихильниками бренду Austin Motor Company й впродовж всього життя обирали лише її товари.
У другій половині 1930-х років компанію Герберта Остіна залучили до “тіньового виробництва” переозброєння, оскільки уряд вважав наступну війну неминучою. Завод почав розробляти літаки нового типу.
У 1941 році видатний підприємець спочив, а керівну посаду компанії зайняв фінансовий директор Ернест Пейтон. Впродовж Другої Світової війни Austin Motor Company виготовила разючу кількість воєнної техніки, серед якої: магазини для автоматів та кулеметів, зенітні гармати, двигуни для кораблів, рятувальні шлюпки, гарматні вежі, військові автомобілі, бомбардувальники тощо.
У повоєнні роки Великобританія зосередилась на експорті автомобілів у США, що призвело до розробки нових моделей Austin. Були випущені “Austin 16 HP”, “Austin FX3”, “Austin FX4”, “Austin Devon“, “Atlantic” та багато інших.
У 1952 році Austin Motor Company перестала існувати, оскільки відбулось об’єднання з концерном Morris і з’явилася нова компанія British Motor Corporation, яка намагалась підтримувати традиції колись передового бренду.
Austin Motor Company відрізнялась прагненням вдосконалення. Завдяки неперевершеному дизайну та надійності автомобілі Austin стали “перлинами” у світі транспортної індустрії.
