Олівер Джозеф Лодж – видатний науковець, викладач, винахідник, мислитель, прихильник спіритизму, президент Товариства психічних досліджень, письменник та багатодітний батько. Впродовж 1900-1920-х років він обіймав почесну посаду першого ректора Бірмінгемського університету. Далі на birmingham1.one.
Біографічні дані
Олівер Лодж народився у 1851 році в історичному районі міста Сток-он-Трент Penkhull. Його дідусі були священниками, а батько володів бізнесом з виготовлення глини.
У родині Лоджів Олівер був первістком та мав вісім братів й сестру. Деякі з них стали визначними особами Великобританії. Річард Лодж був істориком, Елеонора здобула ступінь академіка й обіймала посаду віцеректора коледжу Lady Margaret Hall в Оксфорді та ректора Вестфілд-коледж у Лондоні, а Альфред Лодж відзначився у математиці й став першим президентом The Mathematical Association.
Початкову освіту Олівер отримав у гімназії Haberdashers’ Adams Grammar School у Ньюпорті. В 12 років хлопець спробував провести перші наукові експерименти, оскільки його цікавили природничі науки, зокрема фізика. У 14 років він став допомагати батькові вести бізнес, а навчання довелося відкласти. Справа виявилась прибутковою й батьки переїхали у більш заможний район West MIdlands Hanley. У 18 років Олівер час від часу відвідував лекції з фізики у Лондоні та Інституті Веджвуду. Після набутих теоретичних знань юнак проводив практичні досліди у господарчих приміщеннях батька. У 1975 році він здобув ступінь бакалавра у Лондонському університеті, а у 1877 році захистив докторську дисертацію. У 1881 році Олівер став професором фізики й математики в Університетському коледжі Ліверпулю. У 1900 році він був призначений на посаду ректора Бірмінгемського університету, де працював до виходу на пенсію.
У 1877 році Олівер Лодж одружився й у шлюбі народилось 12 дітей. Старший син став письменником й поетом, молодший загинув під час Першої світової війни, а інші заснували власний бізнес, використовуючи батьківські наукові досягнення.
Наукові відкриття
У 1873 році у світ вийшла наукова публікація “Трактат про електрику та магнетизм” Дж. Максвелла, яка привернула увагу молодого студента. Однак у Лоджа ще не було достатньо знань, щоб досконало розуміти теоретичне припущення шотландського фізика. У своїх перших наукових роботах Олівер описував електричні феномени з погляду механіки, зокрема поляризації та провідності, а не електродинаміки. Найбільше його цікавив ефір та електромагнітні хвилі, які проявляють себе заповнюючи простір. Свої роздуми стосовно електромагнетизму він пізніше виклав у творі “Сучасні погляди на електрику”. Ефір і все що у ньому може відбуватися залишився предметом дослідження Лоджа на все життя, навіть коли науковий світ був у захваті від спеціальної та загальної теорій відносності Ейнштейна, Олівер написав книгу “Ефір і реальність”.
У 1887 році представники Королівського товариства мистецтв запросили Олівера Лоджа прочитати лекцію стосовно блискавок, оскільки громовідводи, які складались з мідних кабелів не завжди працювали, тому будівлі іноді зазнавали руйнувань. Фізик спеціально провів експериментальні дослідження, які визначили, що при високому спротиві заряд може проходити коротший шлях через вплив індуктивності, оминаючи мідну петлю, яка забезпечувала відвід блискавки. Висновки вченого дозволили вдосконалити прилади.
У 1888 році Лодж досліджував роботи Генріха Герца, який виявив електромагнітні хвилі, або “радіохвилі Герца” передбачені Максвеллом, та відзначив, що вони діють за законами світлових. Олівер проводив власні експерименти, щоб зафіксувати їх існування й одного разу він у темній кімнаті помітив провід, який світився, що сприйняв як доказ їх наявності. З цього приводу науковець написав роботу, де підкреслив подібність радіохвиль зі світлом, у тому числі знатність відображення й трансляції та визнав відкриття Герца.
У 1894 році на засіданні Британської наукової асоціації Лодж вперше провів демонстрацію успішного передавання сигналу на відстань 40 метрів за допомогою радіотелеграфії. Однак він не продовжив дослідження й не написав роботу, а наукове товариство зафіксувало подію лише як експеримент, а не відкриття. Тому Олівер Лодж вважається одним з винахідників радіосигналу, хоча інші вчені, серед яких Олександр Попов та Гульєрмо Марконі представили свої результати роком пізніше.
Надалі Лодж сфокусувався на вивченні бездротової передачі інформації й розробив принципи на яких базувалась робота радіоприймачів та радіопередавачів. Вони продовжують використовуватися у XXI столітті в аналоговій електроніці. Олівер зареєстрував патент на засіб використання котушки індуктивності та антенного контуру для радіо, тобто спосіб налаштування на потрібну станцію, який 1912 році продав компанії Марконі.
Оліверу Лоджу безперечно належать винаходи динаміка, або динамічного гучномовця, конструкція якого майже не змінилась упродовж століття та свічки запалювання двигунів внутрішнього згоряння.
Його сини заснували успішну компанію Lodge Plug, яка займалась виробництвом свічок запалювання для автомобілів та літаків.
Псевдонаукові теорії й письменницька діяльність
Попри те, що Олівер Лодж при житті був визнаний як видатний вчений й винахідник, він серйозно роздумував над квазінауковими теоріями, серед яких можливість життя після смерті та передавання думок на відстані. Телепатію Лодж почав вивчати у 1880-х роках, а на початку XX століття був членом The Ghost Club та президентом лондонського Товариства психічних Досліджень.
Свою прихильність вченню про збереження людської особистості після смерті й можливість спілкування з близькими у потойбічному світі він пояснював християнською вірою та власним розумінням устрою ефіру. Ефір, на його думку, заповнює абсолютно весь всесвіт, у тому числі духовний. Христове Воскресіння демонструє як ефірне тіло може проявити себе у матеріальному вимірі. Наприкінці 1900-х років Олівер опублікував низку книг, де розвинув теорію духовної еволюції, серед яких “Людина і Всесвіт”, “Виживання людини” та інші.
Щоб здобути докази існування потойбічного світу, Лодж проводив експерименти з медіумами, які допомагали йому спілкуватися з загиблим під час Першої світової війни сином Реймондом. У 1916 році він опублікував книгу “Реймонд або Життя й смерть”, яка стала бестселером. У ній Лодж докладно описав про те, що дізнався від нащадка, зокрема: духовний світ схожий на земний, але у ньому немає хвороб, а всі солдати, які загинули отримали сигари та віскі. Такі вислови були підданий критиці зі сторони науковців й Лодж став героєм карикатур. Однак деякі вчені, як-от Макс Планк, проявляли зацікавленість щодо його нетрадиційних досліджень у сфері телепатії. Розділяв погляди Лоджа й письменник Артур Конан Дойл, який також втратив сина на війні та користувався послугами медіумів.
Почесні відзнаки та вшанування
Олівер Лодж був членом Лондонського Королівського Товариства, яке у 1898 році вручило йому Медаль Румфорда за видатні досліди у галузі фізики. У 1902 році заслуги вченого перед державою були відзначені посвяченням у лицарі та врученням королівської нагороди від Едуарда VII. У 1919 році Лодж отримав Медаль Альберта за внесок у розвиток науки. У 2007 році його ім’я було включено до Національної зали слави винахідників США, яка вшановує визначних людей за винаходи технічних інновацій, що слугують соціальному та економічному прогресу. У місті Фандербейлпарк, у Південній Африці, на честь Олівера Лоджа названа початкова школа.
Попри неординарні досліди та висновки щодо спіритуалізму, телепатії й духовної еволюції, Олівер Лодж залишається одним з почесних громадян Великобританії. У Бірмінгемі його шанують як ректора університету та виданого мешканця міста.
