Невелика кількість людей із медичними або хірургічними дипломами Королівського коледжу хірургів або благочестивого товариства аптекарів займалися стоматологією, як додатком до своїх основних професій. Інші надавали лікування зубів, як побічну справу до свого основного бізнесу — перукарі, ковалі, срібники чи аптекарі. Зі зростанням попиту на лікування більшість представників обох груп почали займатися виключно стоматологією. Встановлені практики іноді передавалися від батька до сина, кожне покоління навчало наступне. Про становлення та розвиток бірмінгемської стоматології читайте на birmingham1.one.
Протези з людських зубів
На початку ХІХ століття стоматологія, до якої всі звикли нині, була в зародковому стані. У ротах бірмінгемців, при чому, без різниці, бідних чи заможних буквально гнили зуби. Тому в ті часи зубні протези мали великий попит. Але де їх брати, та із чого робити. З огляду на постійні війни та десятки тисяч полеглих, вигідними донорами для зубних протезів ставали загиблі солдати, зокрема, на полі битви під Ватерлоо.
Ба більше, на кінці XVII на початку XIX століття протезуванням могли займатись усі, починаючи від ювелірів і закінчуючи ковалями. Попит на вставні зуби зростав, бізнес процвітав. У газетах давали рекламні оголошення, які закликали купувати іноземні зуби, які потім прилаштовували в протези зі слонової кістки й вставляли в рот заможним британцям. А на карикатурах періоду 1780-х років зображали епізоди, коли людям із найбідніших верств населення виривають зуби, які вставляли заможним пацієнтам. Тобто бідні люди були живими донорами для багатих.
Хоч людські зуби були бажаними протезами, кількість живих донорів була обмеженою. За справу взялись грабіжники могил, які теж могли запропонувати лише обмежені запаси зубів для протезів. Тому перспектива стати володарем тисяч британських, французьких чи прусських зубів, які можна було вирвати з рота нещодавно вбитих солдатів на полі бою при Ватерлоо, миттєво привабила мародерів.
Зуби виривали плоскогубцями всі, хто був в темі — вцілілі солдати та місцеві мешканці, а також жебраки, які прибули з Британії. Нині, навіть з’явився такий термін — «зуби Ватерлоо». Але це зовсім не означає, що тоді люди, хоча б здогадувались, що їхні нові зубні протези — це зуби полеглих солдатів.
До слова у 1780-х роках протез зі слонової кістки з людськими зубами міг коштувати понад 100 фунтів. Без людських зубів це було дешевше, але все одно фінансово недосяжно для більшості людей. Попри величезну вартість, оскільки зубні протези, зазвичай, вставляли у хворий, не доглянутий рот, довго вони не служили.
І лише у першій половині ХІХ століття з’явилися порцелянові зуби. Їх придумав і розробив ювелір Клаудіус Еш, якому приписують значні успіхи в цій галузі, приблизно у 1830-х роках, коли він розробив «трубчасті зуби».
Стоматологія, як додаткова діяльність
У 1880-х роках більшість стоматологічного лікування надавалася в загальній практиці. Деякі дантисти навчалися в зуботехнічній школі, інші — шляхом учнівства. Багато стоматологів-практиків були звичайнісінькими шарлатанами, які були навчені, начебто «на робочому місці». Стоматологія в ті часи часто була додатковою діяльністю хірургів, ковалів, ювелірів, навіть перукарів тощо.
Після прийняття Закону про стоматологів 1878 року ситуація суттєво не змінилася, зареєстровані чоловіки, жінок ще не було серед дантистів, намагалися перешкодити незареєстрованим займатися стоматологією. Але успіху досягти їм не вдалося.
Промислова революція дала середньому класу ХІХ століття гроші на лікування і дозволила розвиватися спеціальним службам для бідних людей. Наявність грошей поступово зробило доступним обмежене лікування, яке фінансувалося опікунськими радами. Деякі стоматологи почали проводити час зі спеціальними групами пацієнтів. Наприклад, лікували дітей із бідних юридичних шкіл. Напочатку більшість із них не отримувала гонорари за свою роботу.
Перші офіційні стоматологічні дипломи
На самому початку XX століття Бірмінгемський та Дублінський університети сформулювали правила для отримання ступенів бакалавра, а в 1906 році Бірмінгем присудив перший ступінь бакалавра в області стоматології Гарольду Раунду та Джону Денсеру Уіттламу. На той час Лідс також погодив правила, а ще шотландські дантисти обговорювали, яку форму мають мати їхні ступені, пропонувалося здобувати диплом високоспеціалізованого бакалавра стоматології.
У 1901 році Бірмінгем присудив почесний ступінь магістра стоматологічної хірургії Джону Хамфрісу і Френку Ерлу Хакслі, які представляли академічну та лікарняну сторони стоматологічної школи. Проте деякі люди, «зокрема, в Лондоні», вважали що внаслідок цього може постраждати статус диплома їхнього Королівського коледжу.
Тим часом стоматологічна лікарня в Бірмінгемі існувала з 1858 року. Хоча це була не перша стоматологічна лікарня в країні, їй передували Інститут хвороб зубів, заснований у 1839 році, і Лондонський стоматологічний диспансер, заснований Фоксом у 1855 році, зараз вона, безумовно, найстаріша у Великобританії, а, можливо, й у світі.
Засновником лікарні був Семюел Адамс Паркер, син С. В. Ленгстона Паркера, відомого бірмінгемського хірурга. Навчання студентів-стоматологів формально відбулося з 1880 року, а Товариство студентів-стоматологів належним чином сформувалося в 1886. Викладання організували з коледжем Королеви, було створено три окремі кафедри стоматологічної хірургії та патології, стоматологічної анатомії та фізіології та зубної механіки. Королівський коледж був об’єднаний із коледжем Мейсона в 1892 році, що призвело до подальшого розширення стоматологічних факультетів.
У 1900 році коледж Мейсона став Бірмінгемським університетом, й отримав право надавати ступені магістра та бакалавра стоматологічної хірургії, а також видавати ліцензії на стоматологічну хірургію. Насправді Бірмінгемський виш був першим університетом, який надав дипломи стоматологів.
В 1955 році були розроблені плани будівництва нової школи та лікарні. Покійний професор Олександр МакГрегор, тодішній директор стоматологічних досліджень, і архітектор, містер Х. Локслі Харе, відвідали багато нових і видатних шкіл у Європі. Відтак дизайн будівлі містив багато ідей, отриманих під час цих поїздок. Новий корпус був відкритий у 1965 році на ділянці поряд із загальною лікарнею, нині вона дитяча. Ця будівля була шостою спорудою лікарні та школи.
Бірмінгемська стоматологічна лікарня та школа стоматології
2016 рік був важливим для Школи стоматології, оскільки Бірмінгемська стоматологічна лікарня та школа стоматології вартістю 50 мільйонів фунтів стерлінгів відкрили свої двері. Лікарня, розташована в колишньому будинку студії BBC Pebble Mill, є першою інтегрованою, окремою лікарнею та школою, побудованою у Великобританії за майже сорок років. Лікарню відкрила Її Величність Королева, яку супроводжував Його Королівська Високість Герцог Единбурзький.
Нині стоматологічний факультет надає сучасну науково-дослідну базу для понад 600 студентів, аспірантів і слухачів. У школі є велика кількість аспірантів-дослідників разом із допоміжним персоналом. Відтак стоматологічна школа продовжує розвиватися, і разом із Бірмінгемською стоматологічною лікарнею мають чудові можливості для задоволення вимог і викликів найближчих років.
Джерела: