Організація Об’єднаних Націй не визнає жодне місто, як ключове для промислової революції. У ЮНЕСКО вважають, що промислова революція бере свій початок у XVIII столітті в улоговині Айрон-брідж і поширилася по всьому світу, що призвело до деяких із найбільш далекосяжних змін в історії людства. Але, що ж такого сталося в улоговині Айрон-брідж? Трохи покопавшись, можна знайти докази того, що саме Бірмінгем є місцем, яке сприяло народженню індустрії, у тому розумінні, як усі нині знають. Але більш докладно про це, і про те, як зароджувались ливарні заводи у Вест-Мідленсі читайте на birmingham1.one.
З чого почалася промислова революція
Уся річ у тім, що саме тут у 1709 році Абрахам Дарбі, народжений у Дадлі, заклав першу у світі доменну піч на коксовому вогні, показавши людству новий шлях прогресивного розвитку, шлях індустріалізації. Але в цій тезі є невеличке але. Абрахам Дарбі, як відомо, не працював учнем у Дадлі, зате він працював у Бірмінгемі, на латунних заводах Джонатана Фріса. Заводи, які насправді були млинами, використовувалися для подрібнення солоду, що застосовувався при виробництві пива, і Дарбі бачив, як кокс використовують у солодових печах.
Відтак стає очевидним, що саме це учнівство в Бірмінгемі мало вирішальне значення для світової історії й для промислової революції. А все це сталося тому, що промислове зростання Бірмінгема почалося ще до того, як текстильні міста півночі Англії, навіть «встали з ліжка».
Загалом Бірмінгем можна розглядати, як мікросвіт промисловості. Й окремо в цьому світлі слід сказати про славнозвісну «Чорну країну». Вона розташована в самому центрі Англії, відома своєю багатою індустріальною спадщиною, зокрема, у виготовленні та виробництві сталі. Цей регіон, що охоплював частини Дадлі, Сендвелла, Волсолла та Вулвергемптона, відіграв ключову роль у промисловій революції, сформувавши не лише ландшафт та економіку місцевої території, але і зробивши значний внесок у розвиток промислових процесів у всьому світі.
У цей період розвивалися методи ручного виробництва, хімічне виробництво, виробництво заліза та машин, а також використовувалася сила пари, це був розквіт фабричних систем. За цей час Вест-Мідлендс став однією з найбільш промислових частин Великобританії. Оскільки вугільні шахти, чавуноливарні заводи, скляні заводи та сталеливарні комбінати постійно працювали, викидаючи в повітря, у навколишнє середовище чорний дим та кіптяву, роблячи небокрай перманентно чорного кольору, то народилася ця назва «Чорна країна».
«Чорна країна»
Вираз, уперше був зафіксований у 1840-х роках, пізніше отримав більш ліричне, і ще більш сумне пояснення — чорна вдень і червона вночі, через кіптяву, смог і палаючі багряним кузні, що запалювали небо.
Але повернемося до ливарного виробництва. Найважливішою галуззю промисловості в Англії в 1780–1840 роках, після бавовни та вовни, було виробництво чавуну, сталі та металу. Це становило близько третини обсягу виробництва, якщо порівнювати з текстильною промисловістю.
Мало того, чорна металургія розвивалася, навіть швидше, ніж текстильна промисловість. Обсяг виробленого чавуну становив 30 тис. тонн у 1760 році, 500 тис. тонн у 1820 році та 30 млн тонн у 1850 році. Цьому зростанню сприяли постійні винаходи в цій галузі. Одним із найголовніших був, згадуваний вище, спосіб виплавляти залізо з допомогою коксу замість деревного вугілля.
Але були й інші прогресивні винаходи, наприклад — Бенджамін Хантсман винайшов техніку тигельної сталі для плавлення металу при високих температурах, з’явилась перша доменна піч із паровим двигуном, винахід прокатного млина, який дозволяв виготовляти залізні пластини в 15 разів швидше, ніж у ручному процесі тощо.
Значна частина цієї діяльності була зосереджена у Вест-Мідлендсі, а це Дербішир, Херефордшир, Шропшир, Стаффордшир, Вустершир і Уорікшир, і звичайно, включаючи місто Бірмінгем. Виробництво металів означало виробництво чавуну, стволів для гармат, ґудзиків, залізничних двигунів та вагонів, парових двигунів, як для залізничних паротягів, так і стаціонарних, як джерело енергії, залізничних колій, машин для текстильної промисловості, машинобудування, ручних, точних та наукових інструментів, декоративних виробів із латуні, волочіння дроту, цвяхів та шпильок, карбування монет тощо. Причому цей список можна було продовжувати ще досить довго.
Паровий двигун Джеймса Ватта
Зв’язок «Чорної країни» з виробництвом сталі сягає XVI століття, коли велика кількість вугілля та залізної руди в регіоні забезпечувала необхідну сировину для промисловості, що розвивалася. На поверхню виходив «десятиярдовий пласт» вугілля, був залізняк і вапняк. Унікальні геологічні особливості цього району, включно з товстими шарами вугілля та залізної руди, зробили його ідеальним місцем для заснування кузень та печей перших майстрів заліза.
Також «під рукою» був ліс для виплавки заліза, а річки приводили в дію водяні млини для його обробки. Річки також використовували для доставлення сировини та транспортування готових виробів до роздрібних покупців.
Якраз навколо залізних майстрів і залізоторговців формувалася промисловість. Залізні майстри були людьми, які фактично виробляли металеві вироби у своїх майстернях, які були поруч із їхніми будинками. Багато з них також працювали на своїх полях. Зазвичай вони мали одне або два вогнища, і використовували від трьох до чотирьох підмайстрів. Це важливо в довгостроковій перспективі, оскільки ще в ХІХ столітті у містах окрема майстерня була нормальною виробничою одиницею. Багато залізних майстрів мали двоповерхові будинки, а деякі орендували землю.
Торговці залізом були гуртовиками, вони забезпечували майстрів металом, отримували готові вироби та продавали їх, як правило, в інших графствах Англії. Деякі з них стали досить заможними. Промислова революція ознаменувала період значного зростання та інновацій у виробництві сталі, епіцентром якого й була «Чорна країна».
Винахід нових технологій, таких, як паровий двигун Джеймса Ватта та процес витоплення коксу, дозволив більш ефективне та масштабне виробництво сталі. У цю епоху в регіоні з’явилося багато ливарних та металургійних заводів, які стали відомими своєю здатністю виробляти високоякісну сталь безпрецедентно швидкими темпами.
Значення розвитку металургії
Природно, що металургійна промисловість мала глибокий вплив на «Чорну країну», сприяючи економічному зростанню та змінюючи ландшафт. Міста швидко зростали, населення збільшувалося, оскільки робітники стікалися в цей район, щоби працевлаштуватися на металургійних заводах і суміжних галузях. Однак ця швидка індустріалізація принесла й нові виклики, зокрема, забруднення навколишнього середовища та важкі умови праці для багатьох робітників.
Але, якби там не було, відбулось налагодження виробництво цвяхів, замків, наконечників, стремен і шпор, кіс і гаків, які продавалися в Лондон і всю південну Англію. Також суднобудівникам продавалися дрібні металеві частини для кораблів. Під час громадянської війни регіон виготовив 50 тис. мечів для парламентських армій.
Наприкінці XVIII століття в Мідлендсі використовували готовий прокат у великій кількості, готовий луджений лист, мідь та латунь. Зросла кількість прокатних станів. Залізний дріт виробляли на спеціальних дротяних станах. Були впроваджені нові технології, такі, як штампування та пресування, що стало можливим завдяки новим сплавам міді та цинку. Промислова революція тривала.
Джерела: