Говорячи про шкільну освіту під час Другої світової війни, слід зауважити, що Велика Британія, як то не прикро, уже мала досвід організації життя та навчання дітей у роки Першої світової. І мова не лише про те, що більшість батьків бірмінгемських школярів відправились воювати, але і про те, що їхні мами мали їх заміщати на виробництві, пов’язаному з війною. Діти залишалися без необхідного догляду. Хоча уряд допомагав, чим міг. По те, як бірмінгемські діти навчалися та зростали під час двох світових війн, у яких Великобританія брала участь читайте на birmingham1.one.
Перша світова війна
Початок Першої світової війни призвів до значного збільшення кількості жінок-робітниць. Відтак у Великобританії, та в Бірмінгемі, було запроваджено державне фінансування дитячих садків для жінок, які працювали на виробництві боєприпасів, і до 1917 року по всій країні вже налічувалося понад 100 державних ясел.
Ясла фінансувалися двома урядовими відомствами — Міністерством боєприпасів та Управлінням освіти. Жінки сплачували щоденні внески для покриття витрат на догляд за дітьми. У Бірмінгемі було засновано п’ять садочків, дитсадок «Смолл Хіт», один із них. Він відкрився 1 листопада 1916 року і вміщував 30 дітей. Хоча садок відкрили, як денний, керівництво мало намір отримати подальше фінансування для створення і нічних ясел.
Немовлята перебували в яслах по кілька днів, матері мали змогу за можливості забирати малюків на день, а потім повертати. З батьками проводили роз’яснювальну роботу. Ясла були обладнані простим устаткуванням, щоби показати матерям, що діти можуть бути здоровими та задоволеними зі звичайними речами, які вони могли б мати у власному домі. У конкретно цьому дитсадку сталася страшна трагедія, двоє шестимісячних немовлят загинули, коли загорівся матрац, на якому вони спали. Про це стало відомо зі звіту судмедексперта від 31 січня 1917 року.
Перша світова війна також безпосередньо вплинула на шкільне життя дітей. Протоколи Комітету з питань освіти міста Бірмінгема фіксують факти роботи та відповідальності цього органу. Комітет освіти відповідав за організацію, не лише навчання дітей, але і їхнього здоров’я, гігієни, харчування, морального та соціального добробуту, а також мав впливати на їхню поведінку через сім’ю і навпаки. Це була набагато ширша сфера діяльності, ніж можна було б очікувати.
Закони про початкову освіту 1870 і 1883 років запровадили обов’язкову освіту для дітей віком від 5 до 13 років. До 1914 року в державних школах Бірмінгема навчалося 111 522 дитини, а в приватних — 36 981. Існували різні типи шкіл, але більшість дітей відвідували початкові. Середній розмір класу становив шістдесят учнів і збільшився під час війни через нестачу вчителів. Через сильний дощ чи сніг часто відвідуваність у школах падала.
Безоплатні сніданки в школах
Навчальна програма базувалася на читанні, письмі, арифметиці, а додаткові заняття були організовані за статевою ознакою. Дівчаток навчали кулінарії та рукоділлю, а хлопчиків — практичним навичкам, таким, як свердління. Для дівчаток 13 років були створені центри, де вони навчалися ведення домашнього господарства та прання, що мали пріоритет над стандартною навчальною програмою для старших дівчат.
Викладалися уроки моралі, а на День імперії в травні діти співали й маршували. У червні 1914 року хлопчиків у старшій школі Астон Лейн навчали плавати, а також читали лекції про гігієну і тверезість. Дітей часто оглядали в школі, постійно перевіряли стан зубів, очей, вух, шкіри та волосся. У протоколах згадуються «шкідливі діти», а для лікування стригучого лишаю використовувалися рентгенівські промені.
Війна збільшила попит на безоплатні сніданки, кількість охочих їх отримувати зросла майже вдвічі — майже 67,5 тис. сніданків було надано за шість тижнів вересня 1914 року, порівняно з майже 33,5 тис. у 1913 році. Причинами збільшення такого попиту були нестача коштів та затримка урядових виплат сім’ям солдатів. У 1915 році школи продовжували постачати їжу у вихідні та під час канікул, щоб запобігти голоду. Було створено центри харчування, а на Різдво 1914 року Експериментальний центр харчування нагодував 205 дітей шотландським бульйоном, сливовим пудингом, пиріжками з фаршем і апельсинами.
Друга світова війна
Друга світова війна суттєво відрізнялася від Першої. І хоча, прямі бойові дії на території Великобританії не велись, але постійні й жорстокі бомбардування давалися взнаки. Бірмінгем став жертвою постійних авіанальотів під час Другої світової війни, тому евакуація багатьох школярів стала пріоритетом ще до того, як Британія офіційно оголосила війну нацистській Німеччині після вторгнення в Польщу 1 вересня 1939 року.
У підсумку 30 тис. дітей було евакуйовано з Бірмінгема, відтак міські школи було закрито до подальшого розпорядження. Однак, 2 вересня 1939 року, через день після евакуації, газета «Бірмінгем пост» опублікувала статтю, у якій стверджувалося, що слід було евакуювати ще 40 тис. дітей.
Евакуація означала, що дітей «розкидали» по всій навколишній місцевості. До прикладу, зі станції Бордеслі до ринкового містечка Росс-он-Вай було відправлено 130 дітей, евакуація розпочалася о 9:28 ранку.
У 1940 році в районі Мідленда було створено два великі шкільні табори для старшокласників. Перший був табір для хлопчиків «Shooting Butts» у Пайпвуді, поблизу Блітбері. Ще одним місцем евакуації дітей став табір для дівчаток «Пенкрідж-Бенк» у Каннок-Чейзі. Комітет із питань освіти склав список речей, які кожна дитина повинна була обов’язково взяти із собою.
Усе це відбувалося під час початку війни, яку називали «фальшивою», оскільки впродовж періоду, аж до травня 1940 року між воюючими країнами не було великих наземних операцій. Зате, починаючи із серпня бомбування прийняли масовий характер. Перший наліт на Бірмінгем був здійснений 8 серпня 1940 року, а наприкінці вересня цього ж року Комітет із питань освіти розширив зону евакуації у зв’язку з бомбардуваннями.
Переміщення великої кількості дітей під час евакуації означало, що школи закривалися і не працювали під час Другої світової війни. Однак, так чинили не всі. Деякі школи продовжували навчання, навіть під час війни.
Школа короля Едварда VI
Показова історія школи короля Едварда VI для дівчат у Гендсворті. Під час «фальшивої війни» більшість вихованиць школи були або евакуйовані, або покинули місто приватно. Але вже у квітні 1940 року вони почали разом із персоналом повертатись до Бірмінгема. До листопада в Гендсворті було збудовано бомбосховища, і школа знову відкрилася. Дівчата приходили двічі на тиждень, щоб зібрати завдання та провести кілька коротких уроків.
Двісті дівчат повернулися в місто, разом із керівництвом та сімома співробітниками школи. У цей час у багатьох кімнатах на першому поверсі стелі були посилені, щоб зробити їх більш стійкими до бомбових ударів, включаючи котельню, підвальне приміщення в бібліотеці тощо.
Усі вікна коридору були заклеєні клейкою стрічкою, щоб запобігти розльоту скла. Було багато навчань із повітряних нальотів, але в шкільний день відбувся лише один справжній наліт. Після нічних повітряних бомбувань школа відкривалася на годину пізніше, щоб забезпечити умови навчання від порушеного сну та важких поїздок.
Джерела: