Деякі з найяскравіших та найвишуканіших вітрин магазинів, створених британськими мережами продовольчих магазинів наприкінці ХІХ та на початку XX століть, належали молочній компанії Maypole Dairy Co. Ці вітрини дуже впізнавані та варті уваги. Проте слід зауважити, що Maypole Dairy Co відома не лише своїми вітринами, але і своєю продукцією, яку випускала не один десяток років. Більш детально про історію молочного бірмінгемського підприємства читайте на birmingham1.one.
Історії створення компанії
Мережа молочних магазинів Maypole Dairy є нічим іншим, як класичним сімейним бізнесом, сімейною справою. Із самого початку своєї діяльності компанія спеціалізувалася на тому, що можна виготовити з молока. Мова про масло та інші молочні продукти, і, що важливо, у компанії плідно працювали над виготовленням маргарину, хоч у ті часи він і вважався неповноцінним продуктом, для нижчих класів. До слова маргарин мав називатися баттерином, але судовий позов завадив цьому в 1887 році.
Якщо звернутись до історії створення компанії, то 1839 року, Джеймс Вотсон, член парламенту від Шрусбері, заснував у Бірмінгемі бізнес із виробництва вершкового масла та іншої молочної провізії. Через двадцять років цю компанію придбав Джордж Джексон. Це сталося в 1859 році. Він почав виготовляти й торгувати різними молочними продуктами, приділяючи особливу увагу вершковому маслу.
При цьому троє братів Вотсонів вирішили навчаться у Джексона, пізнаючи ази молочного бізнесу. Але коли з’явився маргарин, Вотсони не довго думаючи, покинули бізнес Джорджа Джексона та організували власний, бажаючи спеціалізуватись на цьому продукті. У 1887 році у Вулвергемптоні брати відкрили свій перший магазин, назвавши його Maypole Dairy. Магазин зосереджувався, як на продажу маргарину, так і вершкового масла, та інших молочних продуктів.
Одночасно з відкриттям магазину у Вулвергемптоні один із братів Вотсонів Чарльз відкрив данську молочну ферму, а в 1889 році оселився в Манчестері, створивши тут головний офіс компанії Maypole Dairy. Як не дивно, та брати Джордж, Чарльз та Альфред Вотсони через певний час знову доєдналися до Джорджа Джексона.
Відтепер новостворена компанія спеціалізувалася і на вершковому маслі, і на маргарині, крім того, продавали яйця, чай та згущене молоко. При цьому компаньйони мали джентльменську домовленість не конкурувати один з одним і старались її дотримуватися. Їхні магазини завжди розташовувалися в різних місцях — Чарльз зосереджувався на півночі Британії, Альфред — у Мідленді, а Джексон — на півдні та сході.
Маргаринові прибутки
У 1912 році після більш ніж десятиріччя плідної роботи компанія повідомила про чистий прибуток понад 550 тис. фунтів стерлінгів, більша частина якого була розподілена між акціонерами, оскільки схема розподілу прибутку була запроваджена в 1890 році. До 1918 року по всій країні вже працювала навдивовижу велика кількість фірмових магазинів майже 900 філій Maypole.
Попри наявність такої великої кількості магазинів, залежність компанії від жирів з-за кордону для виробництва маргарину в Англії та Ірландії виявилася проблематичною, особливо у воєнні роки. У той самий час у 1915 році брати з компаньйоном відкривають великий завод у Саутголлі, який отримав назву Maypole Margarine Works. На заводі було працевлаштовано близько 650 осіб. Maypole Margarine Works став найбільшим заводом із виробництва маргарину у світі, а до 1918 року Maypole контролював близько 50% британського ринку.
Цікаво, що в той самий час, конкуренти Maypole імпортували з-за кордону, а саме з Нідерландів, фактично готову продукцію. Компанія Maypole своєю чергою використовувала гасло «купуй британське», щоб забезпечити, власне, виживання. Якийсь час це було правильною ідеєю і приносило неабиякі дивіденди. Особливо під час Першої світової війни, яка тривала й навіть, упродовж кількох років після неї.
Королі маргаринової промисловості
У ті часи у Великій Британії відбувалася боротьба за те, хто стане королем маргаринової промисловості. Боротьба точилася між Maypole та двома голландськими фірмами, Jurgens та van den Berghs. Або точніше, Home and Colonial, постачальником якої був Jurgens, та Lipton, постачальником якої був Van den Bergh, який започаткував Blue Band. Ці компанії стали головними конкурентами Maypole у торгівлі маргарином. Між ними розгорнулася цінова війна.
Для розуміння ситуації, обіг компанії Maypole Dairy Co у 1921 році перевищив 36 мільйонів фунтів стерлінгів, а чистий прибуток склав 3%, що еквівалентно 1,1 мільйона фунтів стерлінгів. Успіх значною мірою був зумовлений зростальною популярністю маргарину та наполегливістю Maypole, щодо високої якості, попри те, що вся продукція була масовою торгівлею. У цих умовах Вотсони примудрялися забезпечувати третину британського ринку маргарином. Цікаво, що сир, як товар, був відкинутий на самій ранній стадії. Основна торгівля здійснювалася п’ятьма продуктами — яйцями, чаєм, згущеним молоком, маслом та маргарином.
Та попри ці, здавалося б, фантастичні цифри, прибутки потихеньку почали падати. У 1920-х роках маргариновий міхур почав здуватися, стало зрозуміло, що імпортувати іноземний маргарин було дешевше, ніж його виробляти. Була спроба Maypole інвестувати в арахісову олію з Африки, але вона зазнала фіаско. Прибутки продовжили падати.
До 1924 року Maypole здалася, і право власності на акціонерний капітал перейшло від родини Вотсон до Home and Colonial Stores. Однак мережа продовжувала торгувати під тією ж назвою та почала диверсифікувати свою продукцію. Після багатьох років торгівлі, в 1964 році Pearks, Maypole, Home and Colonial та Liptons, які всі торгували як філії Allied Suppliers, об’єдналися, щоб мати спільну штаб-квартиру в Лондоні, і більшість функцій групи було централізовано, що поклало край окремим структурам управління кожної із компаній.
Але все це відбудеться дещо пізніше, поки що, у тому таки 1924 році Maypole хоч і стала частиною групи Home and Colonial, але продовжувала розширюватися. До 1928 року компанія мала більше тисячі магазинів, причому свою тисячну філію брати відкрили в 1926 році. Крім того, був збільшений асортимент товарів. До звичних молочних продуктів на чолі з маслом та маргарином додалось варення та печиво.
Велика Депресія
Так непомітно настали 1930 роки, а разом із ними прийшла Велика Депресія. Вона не оминула Maypole. Достатньо сказати, що в 1934 році прибутки компанії суттєво впали й тепер складали приблизно трохи більше ніж 300 тис. фунтів стерлінгів, що стало на 28% менше, ніж десять років тому.
Усе це призвело до того, що довелось звільняти персонал, навіть, у так званих, багатих магазинах. Доводилось звільняти відданих працівників, які працювали не один десяток літ, які до глибокої ночі готували вітрини магазину, а неділі присвячували веденню бухгалтерського обліку. Таких людей теж звільняли й вони приєдналися до понад трьох мільйонів інших, які втратили роботу у Великій Британії.
Загальновизнано, що успіх молочної ферми Maypole Dairy Co був зумовлений її філософією, яка стверджувала, що треба накопичувати багато, а продавати дешево. Крім того, у компанії зосереджувались на найнеобхідніших товарах та вибірковому розташуванні магазинів мережі, які дуже часто знаходилися в робітничих кварталах.
Джерела: