Нині в інформаційну епоху, коли для того, щоб зв’язатися з кимось, хоч, з іншого боку, нашої планети, достатньо лічених секунд, якось дуже важко повірити в те, що в георгіївську епоху, єдиним способом вийти на зв’язок із тим, хто перебуває за містом, було відвідування поштового відділення, або безпосередньо абонента. Саме так, пошта в ті часи була центром комунікації. Саме там передавалася важлива інформація, причому, мова не лише про листи. На пошті можна було знайти новини про далекі війни та інші поточні події, важливі й не дуже.
Це був час, коли газети були розкішшю для багатьох. Можливо, саме тому головне відділення пошти, особливо у великих містах, завжди будували з певним пафосом і величчю. Ба більше, після будівництва життя, робота та історія будівлі ставали темами для місцевих газет. Не стало виключенням відділення бірмінгемської пошти, але більш детально про її історію читайте на birmingham1.one.
Бірмінгемська пошта георгіївської епохи
Якщо говорити про Бірмінгемську пошту, то слід розповісти про два відділення. Вони були з різних епох, одне з георгіївської, а інше з вікторіанської. Перша будівля пошти була збудована приблизно в 1784 році, і це був простий, непоказний георгіївський будинок, який потинькували, побілили, та й потому.
Двері до контори в цьому будинку були праворуч. Вони мали невеличке віконце, щоб можна було відправляти листи поза робочим часом. Вночі тут горіла олійна лампа, а всередині було місце лише для шести осіб. Праворуч від будівлі було невелике господарське приміщення, так само з вікном. Тут розміщували оголошення. Це означало, що саме тут свого часу вивішували новини про битву при Ватерлоо. До будинку поштмейстера Джона Готвальца заходили через окремі двері, оточені елегантним класичним ґанком.
Поштові диліжанси
Поштові коні на бірмінгемській пошті використовувалися не лише для швидкого доставлення пошти, але й могли бути найняті для екіпажів. Схема була досить простою для розуміння. Якщо хтось вирушав власним екіпажем у мандри, запрягши власних коней, то після тривалої мандрівки слід було дати коням відпочити. Що й робили, наймаючи коней поштових. У наступному місті історія повторювалася, аж поки мандрівник не досягав пункту призначення. А потім таким самим чином додому, аж поки не забирав власних коней.
Тогочасні диліжанси — це чотириколісні транспортні засоби, з кучером або без нього. У суспільстві вони вважалися нижчим засобом транспорту в порівнянні з диліжансом поштовим, яким доставляли кореспонденцію. Відтак поштовий диліжанс зазвичай замовляли заможні люди, які не могли дозволити собі власний екіпаж, щоби прибути до міста здалеку.
Перший поштовий диліжанс, який привозив і відвозив пошту з Бірмінгема, почав курсувати в 1812 році. Він доставляв пасажирів до місцевих готелів, гуркочучи по Джорджіан Нью-стріт повз ворота поштового відділення. На той час усі диліжанси виглядали однаково, вони мали великі червоні колеса, нижня частина кузова та двері екіпажу були в бордових кольорах, а верхня частина була чорною. На кожних дверях був намальований королівський герб, тут таки красувався напис — «Королівська пошта».
У кожному диліжансі був візник і озброєний охоронець, обидва були вбрані в елегантну червону форму, з комірцями різних кольорів, щоб їх можна було розрізнити один від одного. Охоронець відповідав за замкнену пошту в скриньці, яка лежала в задній частині диліжанса. Іноді охоронець передавав свій годинник поштмейстеру для перевірки та ремонту, щоб забезпечити належний відлік часу диліжансів.
Так працювало поштове відділення георгіївського періоду. У 1842 році воно переїхало в іншу будівлю, а старе приміщення пошти невдовзі знесли.
Бірмінгемська пошта вікторіанської епохи
Головпоштамт було збудовано у 1889–1891 роках. Зайнявся цією справою сер Генрі Таннер. Він працював архітектором на уряд в управлінні робіт Її Величності. У 1891 році, після завершення будівництва цієї фундаментальної будівлі, чоловік подав заявку на вступ до Королівської академії британських архітекторів. Разом із заявкою він надав список тих будівель, які спроєктував до цього. Виявилось, що на рахунку Генрі Таннера поштові відділення в Йорку, Бредфорді, Галіфаксі, Ліверпулі, Барроу-ін-Фернессі, Лестері та Бірмінгемі, а також головні будівлі поштових відділень у Лондоні.
Стосовно нового головпоштамту, то ще до його будівництва в місцевій пресі досить активно обговорювали його зовнішній вигляд. Думки розділилися. Зате стосовно внутрішнього оформлення журналістів пройняла гордість. Вони називали внутрішнє облаштування поштамту бездоганним.
Щоб зробити все якомога зручнішим для персоналу, керівництво нової пошти відвідали офіси в Лондоні, Ліверпулі, Манчестері та Глазго. Відтак багато чого корисного там підгледіли, для того, щоб реалізувати в Бірмінгемському відділені.
Споруда була розрахована на персонал в кількості близько 900 осіб, поштові, грошові перекази та телеграфні служби були зібрані під одним дахом. Два перші відділи розташували перед будівлею з боку Нью-стріт. При цьому поштові скриньки розмістили під передніми вікнами — таким чином було усунено одну з найбільших скарг, на думку громадськості, пов’язаних зі старим офісом.
Прилавок, був повернений спиною до Нью-стріт. Тут планували продавати марки. При цьому другий прилавок у формі підкови, проходив із трьох інших боків і забезпечив можливість обробки телеграфних транзакцій, рекомендованих листів та виконання інших справ. На поверсі, над офісом поштмейстера та кабінетами головного клерка, розташувався місцевий головний бухгалтер та його персонал.
У крилі, що простягнулося вздовж Гілл-стріт, кімнати в підвальному поверсі використовувалися для телеграфних агрегатів та розміщення контейнерів для роботи пневматичних труб, якими була обладнана будівля. Безпосередньо поштове відділення розташували зверху. Воно, як і всі інші кімнати в адміністративному відділі, було облицьоване білою глазурованою цеглою, що сприяло як освітленню, так і чистоті приміщень.
Трамвайна лінія для допомоги
У цьому відділенні було заплановано чотири циліндри для роботи гідравлічних підіймачів, за допомогою яких кошики з посилками, які мали відправити залізницею опускалися в підземний перехід, що тягнеться від поштового відділення до станції Нью-стріт. Таке розташування значно полегшило роботу всіх посадовців, оскільки наразі як посилки, так і листи доводилося надсилати на станцію в кінних екіпажах.
Громадський вхід до поштового відділення зробили на Гілл-стріт. Кімната для сортування листів простягається на всю довжину будівлі та має близько 207 футів завдовжки, та 45 футів завширшки. Принадою цієї кімнати стало безперервне освітлення рядом височенних вікон, що так само виходять на Гілл-стріт.
При цьому сортувальна кімната знаходиться на два-три фути нижче рівня громадської зали, а під останньою проклали трамвайну лінію між сортувальною та поштовою скринькою на Нью-стріт, завдяки чому кошики, в яких надходять листи, час від часу вивозять для очищення. Опалювалось приміщення відпрацьованою парою, за допомогою чотирьох великих котлів. Після відкриття нового поштового відділення поточне приміщення було ліквідоване, разом з телеграфним відділенням на Кеннон-стріт.
Джерела: