Нині пожежна служба Вест-Мідленда є другою за величиною пожежно-рятувальною командою в Англії. Вона несе відповідальність за площу в більш як 902 км², на якій проживає майже 3 мільйони осіб. Ще однією особливістю роботи мідлендських пожежників є той факт, що вони обслуговують дуже різноманітну та багатокультурну громаду Великої Британії.
Загалом, у Вест-Мідленді сім місцевих органів влади — так само розподілена й пожежна служба. Мова про Бірмінгем, Ковентрі, Дадлі, Сандвелл, Соліхалл, Волсолл та Вулвергемптон. Більш детально про історію створення пожежної команди Бірмінгема читайте на birmingham1.one.
Пожежники Вест-Мідленда
Ще однією особливістю роботи місцевих пожежників є той факт, що в регіоні Вест-Мідленд проживають багато вкрай знедолених громад країни, що своєю чергою, у зв’язку із соціально-економічними та медичними факторами впливає на особливо високий ризик пожеж та інших надзвичайних ситуацій.
Як то не прикро, але великі міські центри та промислові райони регіону забудовані однією з найризикованіших у пожежно-небезпечному плані інфраструктурою з найвищим рівнем ризику у Великій Британії. Лише багаторічний досвід та професіоналізм допомагають пожежній службі регіону бути готовими до тих викликів та ризиків, із якими служба стикається. А набувався цей досвід століттями.
На початку в Бірмінгемі боролося з пожежами за допомогою волонтерів-громадян та води, яку перевозили на возах.
Перша Бірмінгемська пожежна служба
Перша Бірмінгемська пожежна служба була заснована в березні 1805 року, а вже в 1808 році компанія побудувала свій офіс із кам’яним фасадом. Він був розташовний на Юніон-стріт. Ціна будівництва склала майже 4000 фунтів стерлінгів. У ті часи пожежна служба включала гараж для екіпажів, пожежні будиночки та стайні.
Аж до 1839 року в бірмінгемських пожежників було в наявності дві машини. Одна з них мала досить цікаве оформлення, вона була прикрашена бойовими сокирами та залізними химерними завитками, які розфарбували в різні кольори. При тому друга машина мала звичайний сірий колір.
В одному з ілюстрованих щотижневих журналів 1835 року, писали, що якщо пожежа спалахувала в приміщенні Товариства друзів, яких у Бірмінгемі була велика кількість, то гасити її відправляли сіру машину. Але якщо під загрозою вогню опинялося садиба чи рухоме майно євреїв або язичників, то неодмінно витягували для виїзду розфарбовану пожежну машину.
Ще однією особливістю роботи пожежників було те, що на початку їх існування в Бірмінгемі не було організованої муніципальної пожежної служби, яка працює нині. Відтак мешканцям міста доводилося купувати страховку в декількох різних страхових компаніях, які своєю чергою пропонували послуги вогнеборців за необхідності.
Ці страхові компанії представляли страхові агенти, і в Бірмінгемському словнику Шоуелла писали, що офіси страхових агентів настільки щільно розміщувались навколо Беннетс-Гіллу та Колмор-Роу, що серйозно звучали пропозиції перейменувати вулицю на Іншуренс-стріт. Подейкують, що її вніс один зі страхових агентів, який був достатньо впевненим у собі й у тій роботі, яку виконував, щоб з усією серйозністю запропонувати це. До слова, нині цей район залишається фінансовим районом Бірмінгема.
Відомо, що тарифи на страхування від пожежі варіювалися для різних об’єктів нерухомості, але їх коливання складало від 2 шилінгів 6 пенсів до 100 фунтів стерлінгів на рік. Після укладення договору страхування в якійсь із компаній на будівлі клієнта мала бути прикріплена спеціальна позначка, як доказ страхування.
Ще один досить цікавий факт. Інколи траплялось так, особливо на ранніх етапах роботи пожежної команди, що під час пожежі на місце пожежі приїжджало кілька страхових пожежних бригад. Але якщо будівля була не застрахована або мала пожежний знак від іншої, конкурентної страхової компанії, то вогнеборці без докору сумління розвертали машини й поверталися на базу.
Подейкують, навіть, що були випадки, коли одні пожежні команди намагалася саботувати роботу колег із конкурентної страхової компанії. Саме це було основною причиною того, що людям доводилося витрачатись і страхували своє майно в кількох фірмах одразу, щоб гарантувати, що якщо станеться нещасний випадок у вигляді пожежі, то вона буде погашена, а майно й життя врятовані.
Бірмінгемські пожежники у XX столітті
У наш час ті, хто зацікавлений темою історії пожежної справи в Бірмінгемі, проводили дослідження, маючи на меті знайти місця дислокацій звитяжних вогнеборців. Але оскільки більшість будівель георгіївської та регентської епохи в сучасному Бірмінгемі вже давно зруйновані, то виявилось, що це справа марна. Хоча вдалося віднайти сліди єдиної старої пожежної станції, а також кількох будівель страхових компаній. Ці приміщення зараз розташовані недалеко від Нью-стріт.
Якщо говорити про пожежну команду, яка працювала в Бірмінгемі вже у XX столітті, то до нині збереглася історична будівля, яка колись була центральною пожежною станцією Бірмінгема. Ба більше, не так давно, кілька років тому, вона отримала сучасний вигляд. Усе це стало можливим після ремонтних робіт, які виконав нинішній власник будівлі. Нагадаємо, що стара пожежна станція, розташовувалася на розі вулиці Астон, і була відкрита в 1935 році.
Її спроєктував Герберт Хамфрісом разом із тезкою Гербертом Мандзоні. Крім того, що тут жили бірмінгемські вогнеборці, це приміщення було штаб-квартирою пожежної служби Західного Мідленда. Хоча від самого початку мова велася про пожежну станцію для Бірмінгема.
Штаб-квартира місцевих пожежників була побудована на місці, яке вже було забудоване. Відтак таверну, міське управління мір і ваг та ще кілька будинків довелося знести, щоб розчистити ділянку. Для будівництва цього специфічного будинку була потрібна площа близько 8 тис. квадратних ярдів.
Хоча звільнити місце під забудову вдалося до жовтня 1930 року, перший камінь у фундамент нової грандіозної будівлі був закладений лише через чотири роки в 1934 році. Натомість будівництво було завершено на початку грудня 1935 року. Його вартість склала 157 тис. фунтів стерлінгів. Офіційно вона була відкрита герцогом Кентським.
Збереглися свідчення сучасників, про те, яка це була сучасна, у сенсі технологій, будівля. Мова про електричні вогні, які вказували, які машини повинні виїжджати на пожежу, гучномовці для визначення місця пожежі, а також електронний запуск двигуна і відкриття дверей. Тут була новітня поворотна пожежна драбина, яка вважалася першою такою драбиною в країні.
Кінець пожежної станції
Нині дивлячись на загальний план будівлі, можна отримати повне уявлення про її функціонування та прагнення тогочасної пожежної служби, аж до самої її націоналізації в 1941 році. Пізніше були проєкти побудувати 30-поверхову вежу над занедбаною Центральною пожежною станцією Бірмінгема. Але вони були відхилені сусідом — Астонським університетом. Тут вирішили, що вежа нагадуватиме надгробний пам’ятник.
На жаль, пожежна станція закрила свої двері у 2006 році. Будівля є домівкою для сотень студентів, ба більше, в останні роки їй вдалося прославитись, будівлю знімали в телешоу «Line of Duty» та «Grand Designs».
Нині будівля є студентським гуртожитком. Її власники нещодавно завершили сучасний ремонт інтер’єру.
Джерела: