У 1846 році у парламенті Великої Британії було проштовхнуте скасування, так званих Хлібних законів. Це відкрило внутрішній ринок для дешевої кукурудзи з американських прерій, з відсталої сільськогосподарської Росії та звідусіль, звідки британські купці могли імпортувати дешеві зернові культури. Заявленою метою скасування була боротьба з голодом та бідністю, які переслідували Британію у ті часи. Передбачалося, що завезення на острів дешевої кукурудзи розв’яже це питання.
Але важливішим, навіть за боротьбу з голодом, наслідком скасування Хлібного закону, було започаткування періоду вільної торгівлі. Забігаючи на перед, він тривав до 1930-х років, остаточно знищивши залишки старої меркантилістської системи, яку свого часу запровадили за часів Олівера Кромвеля, ще в середині XVII століття. Більш детально про це читайте на birmingham1.one.
Крах Меркантилістської системи
Меркантилістська система була таким собі захистом. Вона базувалася на панівній економічній теорії того часу, коли вважалося, що у світі є обмежена кількість багатств, відтак нація може збільшити свій достаток лише шляхом приросту своєї частки від світового багатства. Виходячи з цього й були введені закони, які обмежували торгівлю для забезпечення максимальної самодостатності Британії.
Відтак кінець меркантилістської системи став перемогою усіх тих, чия індустрія була в центрі промислової революції. Мова про так званих «парових» та «бавовняних» промисловців, які у 1830-х роках побудували величезні багатоповерхові фабрики. Напротивагу, землевласники були в великому програші від такої політики. Та байдуже, нові промисловці були певні, що маючи дешеві харчові продукти, можна отримати здорову та працездатну робочу силу, і якщо платити людям стабільну заробітну плату, то при стабільних цінах, буде стабільний соціальний лад.
Наразі всього лише через п’ять років після скасування Хлібних законів у Лондоні відбулася Велика виставка в Гайд-парку. Вона стала яскравою рекламною компанією та демонстрацією світу промислової переваги Британії. Ця була саме економічна перевага, яка тривала аж до кінця вікторіанської епохи. Хоча не обійшлося без збройних конфліктів, які відбулись у кінці XVIII та початку XIX століть. Здобувши в них перемоги, Британія усунула своїх суперників у торгівлі в Європі.
До прикладу під час Семирічної війни та наступних наполеонівських війн, світова військова могутність Франції була знищена перемогами в Індії та Європі. А перемоги при Ватерлоо та Трафальгарі зробили Британію домінівною країною у світі. Особливо це було відчутно на світових морях та морських торгівельних шляхах. Не слід забувати, що саме в той час Британія переживала промислову революцію. Вона була першою європейською країною, яка це зробила. А допомогла їй у цьому внутрішня стабільність, якої вона досягла на той час та глибока релігійна відданість розвитку комерції, християнства та торгівлі. Ба більше, Британії вдалося зберігати таке економічне панування до останньої чверті століття.
“Майстерня світу”
На передових позиціях промислової революції знаходився Бірмінгем, зі своєю Чорною країною, міськими каналами, для доставлення виготовлених тут товарів, як на внутрішньобританські ринки, так і на світові. Кого попало не назвуть “майстернею світу”. Неабиякий попит у ті часи мала зброя виготовлена в Бірмінгемі. Відтак деякі місцеві бізнесмени примудрилися заробили купу грошей під час Громадянської війни в Америці, продаючи зброю на південь. Про що говорити, якщо Бірмінгемський випробний дім рушничних стволів працює й донині, а розпочинав він свою роботу ще в XVII столітті.
В середині ХІХ століття, між 1855 і 1861 роками в Бірмінгемі було випробувано та перевірено понад шести мільйонів одиниць зброї. Звичайно, що багато цих зразків призначалися для США. Наприкінці 1700-х та на початку 1800-х років, так сталося, що бірмінгемська спільнота виробників зброї зростала навколо церкви Святої Марії.
Спочатку це був просто район, який обрали для облаштування тут підприємств. Та з часом громада поступово перетворилася на лабіринт цілих майстерень, які працювали на задніх дворах будинків.
Пізніше цей район назвали «Збройовий квартал» — там, де вмілі майстри вручну виготовляли якісну зброю. Бірмінгемський випробувальний центр стволів для рушниць відкрився у 1813 році. Тут планували перевіряти та відсіювати не якісну зброю, випробовуючи її. Цей будинок досі стоїть на вулиці Банбері.
Ця торгівля принесла мільйони одиниць зброї, яка використовувалася в тому числі й під час Наполеонівських війн, в Громадянській війні в Америці, що правда, здебільшого на боці Півдня. А це означало, що було зароблено купу грошей. Такий факт, марнотратні майстри, які виготовляли зброю та стволи, мали зарплату від 20 до 50 фунтів стерлінгів на тиждень, це на початку 1860-х років, тому вони могли собі дозволити запалювали сигари в пабах 5-фунтовими банкнотами.
Повстання машин
Відомо, що на початку торгівельного буму, товари вироблялися переважно вручну. Але після того, як група провідних виробників заснувала компанію Birmingham Small Arms, тут з’явилися справжні машини. Це була надзвичайно конкурентна та секретна справа. Для розуміння працюючи над агрегатом в лещатах, його накривали тканиною.
В ті часи були змінені навіть правила учнівства. Під час Наполеонівських війн, це було зроблено, щоб забезпечити собі можливість безпечно вести бізнес. Спочатку станки привозили з-за меж Бірмінгема, з Грінвуда та Бетлі в Йоркширі. Були також агрегати привезені з США. Адже багато бірмінгемців переїхало жити за океан. А вже пізніше станки виробляли місцеві майстри та виробники.
Однак такі «золоті часи» не могли тривати вічно. На початку XX століття разом зі зростання міста, почало занепадати, а потім, майже занепало, виробництво зброї.
Але нагадування про кращі часи досі помітні в місті. Наприклад, згадуваний Бірмінгемський завод з випробування стволів рушниць, який працює й донині. Але є ще Westley Richards, найбільший і найпопулярніший виробник бірмінгемської зброї, компанія має новий об’єкт на Прітчетт-стріт, у самому серці «торгівлі».
Чого хоче бізнес нині
У наш час бізнес Бірмінгему, та всього регіону так само прагне до глобального зростання в терені експорту, тим більш, що торгувати є чим. В цьому контексті, приємно, що місцева влада теж планує дотримуватися цієї доктрини. Мер Вест-Мідленда Річард Паркер приєднався до представників малого бізнесу з усього регіону на виїзному заході, що відбувся в травні в Бірмінгемі. Мер прагнув допомогти людям скористатися перевагами нещодавніх торгівельних угод, які були підписані з Індією, США, та іншими експортними партнерами.
Цей приклад показує, що зростання економіки є одним із пріоритетів мера. Була зроблена виїзна презентація «Зроблено у Великій Британії — продається всьому світу», яка вказує на цілеспрямовану державну підтримку, для залучення, як можна більшої кількості малих і середніх підприємств до експорту в сектор передового виробництва. Мета заходів полягає в тому, щоб спрямувати підтримку в сектори з найбільшим потенціалом для створення робочих місць, підвищення продуктивності та зростання економіки.
Джерела: